№22/243958-еп
Шановний Президенте України! Я звертаюся до Вас із проханням гідно вшанувати пам’ять мого хлопця, Гулюка Івана Петровича, 19.05.1997 року народження. Прошу присвоїти почесне звання “Герой України” (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату Гулюку Івану Петровичу, позивний “Мажор”, який проходив службу у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади, 421-го окремого батальйону безпілотних систем.
Автор (ініціатор): Воробей Наталія Сергіївна
Дата оприлюднення: 17 березня 2025
Іван проходив службу на Курахівському та Курському напрямку. 19.02.2025 року, під час виконання бойового завдання в районі м. Суджа, Курська область, загинув унаслідок артилерійського обстрілу, виявивши безпрецедентну мужність та героїзм. Під час ворожого вогню він зазнав травм, несумісних із життям.
Іван народився в селі Старі Велідники Житомирської області. Він зростав у люблячій родині, де був єдиним сином. Вихований у чесності, скромності та повазі до людей, він змалку проявляв лідерські якості. Однолітки тягнулися до нього, рівнялися на нього, бо бачили в ньому людину, яка завжди діяла справедливо.
Після школи Іван навчався, потім працював у Києві. Він завжди пам’ятав про батьків і їхню потребу в підтримці. Кожну зароблену гривню він спрямовував на їхнє лікування та покращення умов життя, адже його батько боровся з онкологією. Іван робив усе, щоб допомогти йому та забезпечити родині гідне життя. Можливо, він не говорив про свою любов голосно, не проявляв її через обійми чи слова, але його вчинки говорили за нього.
Коли почалася війна, Іван не чекав, поки йому вручать повістку. Він пішов добровольцем на фронт, бо вважав, що захист України — це його обов’язок. Він зробив цей вибір свідомо, без вагань, сказавши матері: “Я йду.”
Він був сильним, цілеспрямованим, щирим і життєрадісним. Справжній син, коханий, брат… Людина, на яку завжди можна було покластися в скрутний час. Він мріяв про власну гарну родину, але війна вирішила інакше…
До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Із честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина України та патріота щодо захисту своєї держави.
Його героїзм, його жертовність та відданість Батьківщині заслуговують на вічну пам’ять. Прошу розглянути можливість присвоєння Гулюку Івану Петровичу звання Героя України (посмертно), а також встановлення пам’ятного знака або перейменування вулиці на його честь.
Він віддав своє життя за Україну. Наш обов’язок — зробити так, щоб його ім’я жило у віках.
Справжній Герой України!
Вічна памʼять і слава Захиснику Гулюку Івану Петровичу!
Іван народився в селі Старі Велідники Житомирської області. Він зростав у люблячій родині, де був єдиним сином. Вихований у чесності, скромності та повазі до людей, він змалку проявляв лідерські якості. Однолітки тягнулися до нього, рівнялися на нього, бо бачили в ньому людину, яка завжди діяла справедливо.
Після школи Іван навчався, потім працював у Києві. Він завжди пам’ятав про батьків і їхню потребу в підтримці. Кожну зароблену гривню він спрямовував на їхнє лікування та покращення умов життя, адже його батько боровся з онкологією. Іван робив усе, щоб допомогти йому та забезпечити родині гідне життя. Можливо, він не говорив про свою любов голосно, не проявляв її через обійми чи слова, але його вчинки говорили за нього.
Коли почалася війна, Іван не чекав, поки йому вручать повістку. Він пішов добровольцем на фронт, бо вважав, що захист України — це його обов’язок. Він зробив цей вибір свідомо, без вагань, сказавши матері: “Я йду.”
Він був сильним, цілеспрямованим, щирим і життєрадісним. Справжній син, коханий, брат… Людина, на яку завжди можна було покластися в скрутний час. Він мріяв про власну гарну родину, але війна вирішила інакше…
До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Із честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина України та патріота щодо захисту своєї держави.
Його героїзм, його жертовність та відданість Батьківщині заслуговують на вічну пам’ять. Прошу розглянути можливість присвоєння Гулюку Івану Петровичу звання Героя України (посмертно), а також встановлення пам’ятного знака або перейменування вулиці на його честь.
Він віддав своє життя за Україну. Наш обов’язок — зробити так, щоб його ім’я жило у віках.
Справжній Герой України!
Вічна памʼять і слава Захиснику Гулюку Івану Петровичу!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Зель Марина Олегівна
20 квітня 2025
2.
Котляр Світлана Валеріївна
20 квітня 2025
3.
Запруднова Лілія Миколаївна
20 квітня 2025
4.
Чернюк Тетяна Степанівна
20 квітня 2025
5.
Кравченко Наталія Дмитрівна
20 квітня 2025
6.
Галів Мар'яна Іванівна
20 квітня 2025
7.
Рачкован Оксана Дмитрівна
20 квітня 2025
8.
Довгань Олександр Анатолійович
20 квітня 2025
9.
Половко Марина Іванівна
20 квітня 2025
10.
Затварніцька Надія Степанівна
20 квітня 2025
11.
Глинчак Марія Василівна
20 квітня 2025
12.
Лисенко Яна Олександрівна
20 квітня 2025
13.
Федорченко Олена Андріївна
20 квітня 2025
14.
Маліновська Аліна Ігорівна
20 квітня 2025
15.
Гвіздзжинська Наталія Миколаївна
20 квітня 2025
16.
Новаківська Ольга Михайлівна
20 квітня 2025
17.
Кравченко Олена Євгеніївна
20 квітня 2025
18.
Храмова Людмила Юріївна
20 квітня 2025
19.
Бабій Неля Василівна
20 квітня 2025
20.
Рудометова Альона Володимирівна
20 квітня 2025
21.
Охрименко Ірина Олександрівна
20 квітня 2025
22.
Гудима Карина Валеріївна
20 квітня 2025
23.
Грабар Лариса Михайлівна
20 квітня 2025
24.
Гаврилюк Марія Федорівна
20 квітня 2025
25.
Войтицька Світлана Володимирівна
20 квітня 2025
26.
Галянтій Ольга Андріївна
20 квітня 2025
27.
Новіцький Євген Юрійович
20 квітня 2025
28.
Кожокарь Віталіна Олександрівна
20 квітня 2025
29.
Чонка Тетяна Володимирівна
20 квітня 2025
30.
Диченко Світлана Іванівна
20 квітня 2025
8594
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 58 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.