Про присвоєння звання Героя України із врученням Ордену "Золота Зірка " (посмертно) молодшому сержанту ЖУКУ ІВАНУ ПЕТРОВИЧУ з позивним "ЖУК" за бездоганне виконання військових обов'язків, сміливість, героїзм і мужність, які Він проявив під час захисту Батьківщини від нападу лютого агресора.

Шановний пане Президенте України - Верховний Головнокомандувачу Збройних Сил України,
прошу Вас присвоїти звання Героя України із врученням Ордена "Золота Зірка " (посмертно) моєму чоловіку, люблячому батькові нашої донечки, відважному захиснику України, командиру 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 24 бригади, молодшому сержанту ЖУКУ ІВАНУ ПЕТРОВИЧУ 05.02.1994 н.р. з позивним "ЖУК" за бездоганне виконання військових обов'язків, сміливість, героїзм і мужність, які Він проявив під час захисту Батьківщини від нападу лютого агресора. Відважному воїну, майстерність і вміння якого наганяло на ворогів страх.
Ще у 2016 р. мій чоловік, будучи солдатом строкової служби, підписав контракт і у складі військової частини А 0139 брав участь у проведенні заходів АТО в Донецькій і Луганській областях. Побратими, які були з ним на той час, характеризують його як мужнього, відважного, сміливого воїна, вірного і надійного друга. У квітні 2018р. був звільнений у запас.
Із першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022р. мій чоловік у складі 24 бригади знову, не роздумуючи, став на захист рідної землі. Обороняв околиці Києва, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи у найгарячіших точках Донецької, Луганської, Миколаївської, Запорізької, Херсонської областей.
З березня 2022р. Іван виконував активні бойові завдання в н.п. Попасна, Лисичанськ, Золоте, Гірське Луганської обл.. Незважаючи на важку ситуацію, постійні обстріли та регулярні наступи ворога, мужньо стояв на захисті цих та інших населених пунктів.
З березня 2023р. брав участь в обороні м.Бахмут. Разом з іншими військовослужбовцями відбив чисельні штурми противника з ПВК "Вагнер". Там своїми діями Він довів мужність, відвагу, братерську відданість, мотивував особовий склад та проявив лідерські якості. Незважаючи на небезпеку, особисто займався евакуацією поранених та загиблих побратимів, а також виконував завдання із забезпечення провізії та боєприпасів, заводив на позиції особовий склад для ротації. Знищуючи ворога, який влаштовував засідки, своєю пильністю Іван неодноразово зберіг життя особового складу.
У березні 2024р. Іван особисто знищив групу противника з 10 осіб живої сили, відкривши вогонь з кулемета Браунінг, внаслідок чого ворог зазнав втрат і відійшов.
Щоденно молодший сержант Жук Іван Петрович знищував від 2 до 20 осіб противника, чим забезпечував міцну оборону даного рубежу та не допускав прориву ворога з північно - східної сторони м. Бахмут.
Іван попри ризик та небезпеку один із перших приступав до виконання будь - яких завдань, робив усе, щоб особовий склад залишався живим, самостійно вивчав місцевість і маршрути. Він неодноразово отримував вибухові травми, мав осколкове поранення, контузії та ніколи не здавався, знову і знову повертався в бій. Так у н.п. Богданівка, коли ворог узяв групу в оточення, Іван зумів вийти з бою цілим і вивести з собою 2 поранених побратимів.
Основну частину своєї служби Іван знаходився на передових позиціях, мужньо відстоював міста і села Донецької обл.:Соледар, Нью -Йорк, Лиман, Авдіївка, Торецьк і ще багато інших н.п.. Він уміло згуртовував навколо себе особовий склад, проявляв ініціативність та лідерські якості. У травні 2024 р. пройшов успішно навчання на території Великої Британії, після якого знову повернувся на поле бою .
З його ініціативи та безпосередньої участі було створено чимало бойових позицій в н п. Дружба, що сформувало надійну лінію оборони підрозділу. Він особисто займався спорудженням та захистом укріплень, навчав новоприбулий особовий склад. Жук Іван Петрович остаточно закріпив за собою репутацію безстрашного воїна та лідера. Побратими називали його "безстрашний безсмертник ". Він мав повагу як і в побратимів, так і у вищого командування.
Будучи командиром позиції в н. п. Часів Яр група вступила в бій з противником, де їм вдалося знищити шість осіб живої сили, трьох з яких знищив особисто Іван з влучного пострілу з РПГ - 7 В.
Іван - вірний син України, за яку віддав найцінніше, - своє життя! Він був люблячим чоловіком і батьком своєї донечки, яку любив найбільше у світі, хорошим сином та зятем, добрим братом, вірним та надійним другом.
Загинув Жук Іван Петрович 25.10.2024 р. під час оборонного бою мотопіхотним батальйоном у районі н.п. Часів Яр Донецької обл..
Його героїзм і самопожертва не залишаться непомітними : товариші по службі та командування відзначили його відвагу. За оборону держави Івана було відзначено такими нагородами:
"Учасник бойових дій";
Орден "Золотий Лев";
медаль "За оборону міста Бахмут ";
медаль "Захисники сходу ";
Орден "Хрест Героя" посмертно .
Поданий на "Орден за мужність" посмертно.
Іван був людиною з великим серцем, прикладом для наслідування. Про нього можна писати легенди .
Йому назавжди - 30!
Пишаємося його мужністю, силою, незламністю і патріотизмом у бою за свободу нашої Батьківщини. Іван до останнього виконував свій військовий обов'язок, залишаючись вірним присязі. Його героїзм назавжди залишиться в пам'яті тих, хто боровся разом із ним.
Від імені дружини, донечки, всієї нашої сім'ї, односельчан, побратимів і всієї нашої громади просимо присвоїти молодшому сержанту Жукові Івану Петровичу звання "Герой України" з врученням Ордену "Золота Зірка" посмертно.
Слава Герою України!
Слава Україні!
Героям слава!