№22/243628-еп
Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти заслужене звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, коханому чоловікові та найкращому татусеві Ткачу Роману Леонідовичу 28.10.1995 р.н.
Автор (ініціатор): Ткач Ірина Миколаївна
Дата оприлюднення: 10 березня 2025
Ткач Роман Леонідович народився 28 жовтня 1995 року у с.Чемерин Луцького району Волинської області. Закінчив Луцький базовий медичний коледж за спеціальністю лікувальна справа.
Роман завжди відрізнявся піднесеним патріотичним характером, завжди переймався долею України. Болючим для нього було вторгнення окупанта ще у 2014 році, тому ще у вересні 2015 року, маючи неповних 20 років, пішов до лав ЗСУ, потрапив у зону АТО. Був бойовим медиком, рятував життя і завжди дбав про тих хто поруч.Служба в АТО тривала три роки.
Коли ворог прийшов до нас з повномасштабним вторгненням,Роман знову пішов на захист України 24.02.2022 року, без роздумів і будь-яких сумнівів, одягнув знову піксельну форму і став на захист Батьківщини.
Отримавши інвалідність, отриману внаслідок бойового поранення, і маючи всі підстави для звільнення зі служби, Роман жодного разу про це навіть не подумав, не жаліючи себе, сповна віддався дуже важливій і сміливій справі – порятунку людських життів.
Старший бойовий медик позивний (Хома) Ткач Роман Леонідович в/ч А7028 виконуючи бойове завдання із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України 25.02.2025 року внаслідок артилерійського обстрілу противника у населеному пункті Щербинівка Бахмутського району Донецької області загинув відважний Захисник, справжній воїн – сержант Роман ТКАЧ, бойовий медик роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.
Завжди підтримував бойовий дух хлопців.Побратими назавжди запам’ятають Романа справжнім професіоналом своєї справи,який рятував життя побратимів не шкодуючи свого,завжди позитивним та з гарним почуттям гумору, що завжди відгукувався на перший поклик про допомогу.
Роман віддав найцінніше,що у нього було - своє життя,за вільну Україну,мир та спокій,маючи ще стільки нездійсненних мрій. Виховати свою донечку сміливою,таким який був Роман.
За проявлену хоробрість та сумлінну службу Ткач Роман Леонідович заслуговує на найвищу державну нагороду Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять Герою України!
Роман завжди відрізнявся піднесеним патріотичним характером, завжди переймався долею України. Болючим для нього було вторгнення окупанта ще у 2014 році, тому ще у вересні 2015 року, маючи неповних 20 років, пішов до лав ЗСУ, потрапив у зону АТО. Був бойовим медиком, рятував життя і завжди дбав про тих хто поруч.Служба в АТО тривала три роки.
Коли ворог прийшов до нас з повномасштабним вторгненням,Роман знову пішов на захист України 24.02.2022 року, без роздумів і будь-яких сумнівів, одягнув знову піксельну форму і став на захист Батьківщини.
Отримавши інвалідність, отриману внаслідок бойового поранення, і маючи всі підстави для звільнення зі служби, Роман жодного разу про це навіть не подумав, не жаліючи себе, сповна віддався дуже важливій і сміливій справі – порятунку людських життів.
Старший бойовий медик позивний (Хома) Ткач Роман Леонідович в/ч А7028 виконуючи бойове завдання із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України 25.02.2025 року внаслідок артилерійського обстрілу противника у населеному пункті Щербинівка Бахмутського району Донецької області загинув відважний Захисник, справжній воїн – сержант Роман ТКАЧ, бойовий медик роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.
Завжди підтримував бойовий дух хлопців.Побратими назавжди запам’ятають Романа справжнім професіоналом своєї справи,який рятував життя побратимів не шкодуючи свого,завжди позитивним та з гарним почуттям гумору, що завжди відгукувався на перший поклик про допомогу.
Роман віддав найцінніше,що у нього було - своє життя,за вільну Україну,мир та спокій,маючи ще стільки нездійсненних мрій. Виховати свою донечку сміливою,таким який був Роман.
За проявлену хоробрість та сумлінну службу Ткач Роман Леонідович заслуговує на найвищу державну нагороду Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять Герою України!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Савчук Вікторія Вікторівна
20 квітня 2025
2.
Степюк Галина Василівна
20 квітня 2025
3.
Джулій Ірина Миколаївна
20 квітня 2025
4.
Шафранська Юлія Василівна
20 квітня 2025
5.
Іванов Андрій Ігорович
20 квітня 2025
6.
Бучок Віра Степанівна
20 квітня 2025
7.
Мартинюк Людмила Василівна
20 квітня 2025
8.
Ілюк Ольга Юріївна
20 квітня 2025
9.
Голіч Тетяна Михайлівна
20 квітня 2025
10.
Денис Оксана Василівна
20 квітня 2025
11.
Кіт Наталія Василівна
20 квітня 2025
12.
Каліш Олена Олегівна
20 квітня 2025
13.
Кузьмич Юлія Валеріївна
20 квітня 2025
14.
Котелевець Лідія Михайлівна
20 квітня 2025
15.
Даценко Юлія Ігорівна
20 квітня 2025
16.
Ларіонова Ольга Андріївна
20 квітня 2025
17.
Корецький Юрій Володимирович
20 квітня 2025
18.
Бажанова Ольга Василівна
20 квітня 2025
19.
Гудима Володимир Олегович
20 квітня 2025
20.
Кравченко Катерина Володимирівна
20 квітня 2025
21.
Шарабуряк Олександр Васильович
20 квітня 2025
22.
Матвієнко Юлія Леонідівна
20 квітня 2025
23.
Бітюк Віра Анатоліївна
20 квітня 2025
24.
Дмитришина Юлія Петрівна
20 квітня 2025
25.
Станкевич Лариса Володимирівна
20 квітня 2025
26.
Зінченко Ірина Валеріївна
20 квітня 2025
27.
Остапенко Вікторія Сергіївна
20 квітня 2025
28.
Гудима Карина Валеріївна
20 квітня 2025
29.
Куриляк Марія Юріївна
20 квітня 2025
30.
Поман Ірина Адамівна
20 квітня 2025
15706
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 52 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.