Шановний пане Президенте України!
Ми, родина воїна Примака Валерія Петровича, звертаємося до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) сержанту Примаку Валерію Петровичу – номеру обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону військової частини А0693, який віддав своє життя за незалежність і суверенітет України.
Життєвий шлях та військова служба
Валерій Петрович Примак народився 24 грудня 1977 року в місті Запоріжжя. У 22 роки одружився та переїхав до села Григорівка, Запорізького району Запорізької області. Все життя працював будівельником, був справжнім майстром на всі руки. Його цінували односельці за доброзичливість, працьовитість і готовність прийти на допомогу.
З початком повномасштабного вторгнення Валерій перебував за кордоном, однак без вагань повернувся до України. Він активно займався волонтерською діяльністю: у власному гаражі виготовляв металеві пластини для бронежилетів, ремонтував автомобілі для військових, а також, ризикуючи життям, доправляв запчастини та технічну допомогу до районів активних бойових дій.
У 2023 році Валерій був призваний на військову службу Шевченківським РТЦК та СП м. Запоріжжя. 13 квітня 2023 року розпочав навчання, після чого був зарахований до складу 54-ї окремої механізованої бригади (військова частина А0693).
5 червня 2023 року він виконав своє перше бойове завдання – штурм ворожих позицій у районі села Яковлівка, Бахмутського району Донецької області, під час якого зазнав важкої контузії. Незважаючи на травму, Валерій повернувся до строю та вже 24 червня 2023 року знову вирушив у бій у тому ж напрямку.
На жаль, під час цього штурму Валерій Примак зник безвісти. Родина докладала всіх можливих зусиль для його пошуку, звертаючись до командування, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, писала офіційні запити та брала участь у мирних акціях.
Лише 28 січня 2025 року рідні отримали офіційне підтвердження, що тіло Валерія було повернене в результаті репатріації ще 7 серпня 2024 року, але лише 7 лютого 2025 року його було доставлено на Батьківщину. 11 лютого 2025 року наш Герой знайшов свій останній спочинок у рідному краї.
Прохання про вшанування пам’яті
Загибель Валерія Примака – це не лише непоправна втрата для його родини, а й величезна втрата для його побратимів, друзів та всієї України.
Його відвага, самопожертва та відданість військовій справі є прикладом справжнього патріотизму. Він не просто виконав свій обов’язок – він до останнього подиху боровся за свободу України.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане гідним вшануванням його подвигу, збереженням пам’яті про нього для майбутніх поколінь та виразом вдячності від усього українського народу.
Ми закликаємо Вас, пане Президенте, ухвалити відповідне рішення та присвоїти Примаку Валерію Петровичу звання "Герой України" (посмертно).
Слава Україні!
З повагою,
родина загиблого Героя