№22/242074-еп
Я, Соломаха Ірина Володимирівна, мати загиблого Героя Соломахи Івана Сергійовича, звертаюся до Вас та до кожного громадянина України. Прошу нагородити мого сина старшого солдата снайпера 3-го відділення, 2-го взводу спеціального призначення, 2-ї роти спеціального призначення, 6-го батальйону спеціального призначення, 12 БрСпП «Азов» військової частини 3057 НГУ, з позивним “ Шарк”, Соломаху Івана Сергійовича (18.06.1983-04.10.2024), званням «Герой України» (посмертно).
Автор (ініціатор): Соломаха Сергій Сергійович
Дата оприлюднення: 17 лютого 2025
Захист України і кожного українця став для Івана сенсом і справою його життя. З перших днів вторгнення Він добровільно став на захист територіальної цілісності нашої держави.
Не маючи військового досвіду, Іван прикладав всі свої зусилля, щоб стати одним із захисників батальйону “Азов”. Він був одним з найстарших за віком серед свого взводу. Відсутність військової освіти та фізичне виснаження тільки підсилювали його сильний бойовий дух і жагу до виконання героїчних вчинків. “Шарк” жодного разу не відмовився від виходу на завдання “пліч-о-пліч стояв” на штурмах мав ,і до тепер має, повагу у побратимів.
У Івана було своє особисте місце серед побратимів. Він завжди був готовий прийняти бій, і в той же час турботливий до оточуючих. В його військовому рюкзаку завжди була їжа для тварин і книга.
Для рідних у Івана завжди “усе було добре”, Іван не любив жалітися . Мій син вважав, що робота на Перемогу України важливіша за його особисте .
Він хотів жити. Отримував заочну освіту, купував речі для цивільного життя. “На Потім”.
Він міг би бути екологом, який захищає довкілля, турботливим чоловіком і батьком.
Але Іван обрав бути на нульових позиціях в ЗСУ. В цьому він бачив найвищий сенс свого життя поки загарбники чинять безчинства на українських землях. Одним з важливих завдань кожного військового є рятування життів поранених побратимів. В умовах найвищої небезпеки, Іван неодноразово робив це.
В свій останній бій в Торецьку, Іван вийшов за власним бажанням. Щоб закрити необхідні позиції. Іван прийняв бій на себе, щоб хлопці змогли зайняти інші позиції, завдяки чому їх життя в той день були збережені. Не відомо скільки було б жертв, якби не відданість та мужність мого синочка.
4 жовтня 2024 року став днем втрати справжнього Воїна, Чоловіка, Людини. Іван до останнього подиху залишився вірним своїй державі, своїм цінностям, захищаючи рідних, побратимів та українські землі.
Іван назавжди залишиться для рідних і друзів Героєм. Ця петиція - нагода розділити зі всіма українцями історію життя Справжнього Воїна і можливо продовжитись в пам’яті і серцях тих, хто живе.
Пане Президенте, прошу Вас розглянути можливість присвоєння Соломасі Івану Сергійовичу звання «Герой України» посмертно.
Не маючи військового досвіду, Іван прикладав всі свої зусилля, щоб стати одним із захисників батальйону “Азов”. Він був одним з найстарших за віком серед свого взводу. Відсутність військової освіти та фізичне виснаження тільки підсилювали його сильний бойовий дух і жагу до виконання героїчних вчинків. “Шарк” жодного разу не відмовився від виходу на завдання “пліч-о-пліч стояв” на штурмах мав ,і до тепер має, повагу у побратимів.
У Івана було своє особисте місце серед побратимів. Він завжди був готовий прийняти бій, і в той же час турботливий до оточуючих. В його військовому рюкзаку завжди була їжа для тварин і книга.
Для рідних у Івана завжди “усе було добре”, Іван не любив жалітися . Мій син вважав, що робота на Перемогу України важливіша за його особисте .
Він хотів жити. Отримував заочну освіту, купував речі для цивільного життя. “На Потім”.
Він міг би бути екологом, який захищає довкілля, турботливим чоловіком і батьком.
Але Іван обрав бути на нульових позиціях в ЗСУ. В цьому він бачив найвищий сенс свого життя поки загарбники чинять безчинства на українських землях. Одним з важливих завдань кожного військового є рятування життів поранених побратимів. В умовах найвищої небезпеки, Іван неодноразово робив це.
В свій останній бій в Торецьку, Іван вийшов за власним бажанням. Щоб закрити необхідні позиції. Іван прийняв бій на себе, щоб хлопці змогли зайняти інші позиції, завдяки чому їх життя в той день були збережені. Не відомо скільки було б жертв, якби не відданість та мужність мого синочка.
4 жовтня 2024 року став днем втрати справжнього Воїна, Чоловіка, Людини. Іван до останнього подиху залишився вірним своїй державі, своїм цінностям, захищаючи рідних, побратимів та українські землі.
Іван назавжди залишиться для рідних і друзів Героєм. Ця петиція - нагода розділити зі всіма українцями історію життя Справжнього Воїна і можливо продовжитись в пам’яті і серцях тих, хто живе.
Пане Президенте, прошу Вас розглянути можливість присвоєння Соломасі Івану Сергійовичу звання «Герой України» посмертно.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кірпалова Наталя Федорівна
20 квітня 2025
2.
Шоломій Яна Ігорівна
20 квітня 2025
3.
Ящук Юлія Василівна
20 квітня 2025
4.
Стеценко Тетяна Михайлівна
20 квітня 2025
5.
Щербакова Вікторія Володимирівна
20 квітня 2025
6.
Пунько Ірина Миколаївна
20 квітня 2025
7.
Котляр Світлана Валеріївна
20 квітня 2025
8.
Редька Юлія Володимирівна
20 квітня 2025
9.
Задорожня Олена Вікторівна
20 квітня 2025
10.
Васильченко Людмила Миколаївна
20 квітня 2025
11.
Гнатенко Людмила Анатоліївна
20 квітня 2025
12.
Гончаренко Олена Миколаївна
20 квітня 2025
13.
Кузьменко Сергій Володимирович
20 квітня 2025
14.
Мельник Олексій Леонідович
20 квітня 2025
15.
Зосименко Ірина Володимирівна
20 квітня 2025
16.
Шкурко Євгенія Василівна
20 квітня 2025
17.
Кірна Катерина Вікторівна
20 квітня 2025
18.
Анікіна Юлія Олександрівна
20 квітня 2025
19.
Криворучкіна Анна Олексіївна
20 квітня 2025
20.
Маріонда Ірина Августівна
20 квітня 2025
21.
Лук'яненко Роман Анатолійович
20 квітня 2025
22.
Пархоменко Тетяна Леонідівна
20 квітня 2025
23.
Рекуш Марина Валеріївна
20 квітня 2025
24.
Трегуб Ольга Олександрівна
20 квітня 2025
25.
Суховій Віктор Павлович
20 квітня 2025
26.
Шепель Ганна Сергіївна
20 квітня 2025
27.
Проценко Яна Миколаївна
20 квітня 2025
28.
Радченко Світлана Степанівна
20 квітня 2025
29.
Прядка Лариса Миколаївна
20 квітня 2025
30.
Ліщинська Тетяна Олександрівна
20 квітня 2025
12382
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 28 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.