Присвоєння звання Героя України моємо чоловіку посмертно

Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) захиснику нашої країни, хороброму та відважному бійцю, старшому солдату, механіку-водію 41-ї механізованої бригади 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4576, Кучеру Максиму Леонідовичу (15.08.1991 р.н.).2012 року випускник Національної академії внутрішніх справ.
З 2012 року до початку повномасштабного вторгнення Максим служив у внутрішніх органах, а саме: сектор дільничних інспекторів міліції Васильківського міського відділу ГУМВС України в Київській області, сектору превенції Фастівського відділення поліції Васильківського відділу поліції, сектору поліцейської діяльності №1 Фастівського районного управління поліції.
Максим був патріотом своєї країни і без вагань став добровольцем до Лав Збройних Сил України у червні 2022 року. З самого початку перебував у 27-ій бригаді і згодом був прикомандирований до 67 – ї окремої механізованої бригади 1-го окремого штурмового батальйону імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Вовки Да Вінчі». Перед останньою розмовою з дружиною сказав: «Кохана все буде добре, я повернусь, ми ще тут повоюємо, ти тільки вір” — слова, які стали символом його стійкості та віри у ПЕРЕМОГУ.
З честю та гідністю брав участь у бойових діях на Серебрянському лісі, що на Лимані, Часів Яр, Нью-Йорк де боронив кордони та цілісність нашої держави Останнє місце бойової позиції був напрямок курщини, а саме: населений пункт руське-порічне курської області.
Кучер Максим Леонідович, вірний військовій присязі, загинув 06 січня 2025 року від отриманих поранень, несумісних з життям, під час виконання бойового завдання на курщині внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу, що супроводжувався скидами гранат ВОГ з еFPіVі-дронів.
Максим ні секунди не вагався, завжди виконувавши мужньо, стійко та до останку свій військовий обов’язок перед Україною, пов’язаний з ризиком для життя, розуміючи, що кожної миті він може втратити найцінніше що є у людини – це своє власне ЖИТТЯ… Коли надійшла звістка про смерть Максима стала важким ударом для всіх, хто його знав… Йому назавжди 33.
Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.
У Героя залишилися дружина, син – 4 роки, мати.
Ця петиція - найменше, що можна зробити для вшанування його памʼяті, він відав за нас із Вами найцінніше - своє життя.
Сподіваємось на Вашу підтримку, щоб віддати останню шану воїну, який загинув за нас з Вами, за вільну та мирну Україну.

Уклін та вічна памʼять всім загиблим!
Слава Україні! Героям Слава!