Прошу присвоїти найвище почесне звання Держави – Герой України (посмертно) – моєму сину, Лєвіну Івану Ігоровичу.

Шановний пане Президенте!

Звертаюся до Вас як мати, яка втратила сина у цій жорстокій війні, розв’язаній російською федерацією проти нашої незалежної та суверенної України.

Наш захисник загинув, захищаючи Батьківщину, проявивши безмежну відвагу та патріотизм.
Лєвін Іван відомий під позивним «Бомбер», героїчно загинув 30 жовтня 2024 року на Донеччині. Стрілець-сапер 1 відділення 2-го взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення, який у період дії воєнного стану, під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації загинув 30 жовтня 2024 року у районі населеного пункту Неліпівка Бахмутський район Донецької області, будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність у бою за суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України. Іван загинув із зброєю в руках, вірним обовʼязку та переконанням, не зрадивши свою країну, до останнього подиху захищаючи усіх нас. Його рішучість та вірність Україні є прикладом для всіх.

Загиблий Лєвін Іван народився 29 лютого 2004 року. Ріс допитливим, справедливим і відповідальним патріотом, небайдужим до життя рідної країни.

У березні 2023 року Іван добровільно вступив до лав НГУ Військової частини 3057 окремого загону спеціального призначення Азов.

Він дуже мріяв потрапити до батальйону «Азов". Цю мрію він здійснив пройшовши підготовку і отримавши шеврон "Азовця". Це було його рішення, вибір мужнього, справжнього чоловіка.
З 27 квітня 2023 року приєднався до спецпідрозділу де виконував бойові завдання. В серпні 2023 року отримав поранення під час виконання бойового завдання, після нетривалої реабілітації знову повертається в стрій до своїх побратимів.

Пишаюсь своїм сином, який зі слів побратимів не раз рятував їм життя, був мужнім, безстрашним воїном.

Остання місія розпочалась у жовтні 2024 року, коли Іван виконував бойові завдання у Донецькій області Бахмутського району. В запеклих боях під Торецьком проявив неймовірну відвагу.

Сьогодні гине цвіт нації, кращі з кращих, молодь, яка б мала жити і втілювати свої мрії в життя. Моєму сину тепер назавжди 20 років.

Україна повинна вшановувати своїх Героїв, які віддали своє життя за нашу свободу і незалежність. Мого сина вже не повернути. Але його самопожертва – це приклад для наступних поколінь. Його хоробрість, відданість та вірність державі доведена справами і найголовнішим – він на полі бою віддав життя за незалежність та територіальну цілісність України, за свободу українського народу.

Прошу Вас гідно вшанувати його подвиги та присвоїти Івану Лєвіну звання Героя України (посмертно). Це не лише шана моєму сину, але й уособлення його внеску у боротьбу за наше майбутнє.

Вічна пам’ять Герою!

Слава Україні! Героям Слава!