Шановний Пане Президент! Прошу розглянути петицію про присвоєння звання «Героя України» (посмертно) Колдашеву Володимиру Володимировичу!

Шановний Пане Президент!
Прошу вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Героя України» (Посмертно) моєму батьку військовослужбовцю Колдашеву Володимиру Володимировичу, 24.04.1976 року народження, солдату 2 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини А4875, який був призваний на захист країни в лютому 2023 році та захищаючи її віддав своє життя, перед цим врятував життя свого побратима вдень, а уночі вже загинув.
Народився 24.04.1976 в місті Лиман, Донецька область. Його кинула мати, та його виховував батько, не знаючи що таке материнська любов, він виріс достойним чоловіком. Коли почалася війна, він не поїхав з міста, та допомагав його відновлювати, те що постраждало від обстрілів. Допомогав людям відновити житло, відновили магазин, він і досі працює у місті, де щоденно йдуть обстріли. Коли вже заходили російські солдати в 2022 році та місто перед окупацією. Батько врятував бабусі життя, вийшов у двір та почув як хтось стоне та просить про допомогу. Він не роздумуючи пішов, та побачив як лежить на рейках жінка з підірваною ногою. Забрав її додому та поклав у ліжко, пішов у бомбосховище за допомогою. Але дали тільки ліки, щоб її знеболити та щоб не пішло зараження, він робив їй уколи , щоб врятувати її ногу, поки чекали на допомогу, щоб відвести її кудись, були прильоти, та вона падала з ліжка, коли вже зрозуміли, що українських військових немає в місті, та зайшли вже російські солдати, нічого не залишалося як, ризикуючи життям під щохвилиними обстрілами, та те що прийшлося звернутися до окупантів за допомогою, аби врятувати жінці життя, та прийшлося її віддати російським солдатам, та пройти куча перевірки з їхнього боку.
Його батько, мій дідусь не хотів йти у бомбосховище, а батько був поряд з ним до останнього, і коли зайшли наші у місто, мій дідусь помер в жовтні 2022, а в лютому 2023 батько пішов захищати країну.
Батько завжди був життєрадісним, та завжди казав : «Ми переможемо» - та я обовʼязково повернуся, щоб побачити онуків, але він навіть не дізнався, що в нього буде онук, тому що помер раніше, ніж дізналися.
Воював в Миколаєві, потім його направили в село Кліщіївка, Донецька область. Виходив на нуль не один раз. Але його останній раз був важким, він врятував життя своїм побратимам. Одного з побратимів ранило у шию, він оказав першу медичну допомогу, та його побратим вижив, але уночі 04.07.2023 його життя обірвалося приблизно о третьої години ночі та він отримав поранення несумісні с життям.
Він захищав нас усіх до останнього, до останнього подиху. Він не міг пройти повз, завжди допомагав.
Навіть коли було дуже важко, страшно, але він ніколи цього не казав, завжди казав все гаразд і посміхався.
Йому назавжди буде 47.
Ми його будемо памʼятати та розказувати нашим дітям та онукам, який в них був відважний дідусь.
Пане президенту просимо всією сімʼєю удостоїти звання «Героя України» (Посмертно) Колдашева Володимира Володимировича «Кент», що означає друг.
Вічна памʼять кожному українцю, який віддав своє життя за свободу, за вільне слово, та щоб його рідні жили у мирі. Дякую всім захисникам, які і зараз нас захищають.