Присвоєння молодшому сержанту 1ШР 1ШБ 3ОШБ Нєжинському Віталію Володимировичу звання Героя України (посмертно)

Пане Президенте, просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України, вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, командиру відділення мінометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону 3 ОШБ в/ч 4638, Нєжинському Віталію Володимировичу, позивний «Dok», 18. 10. 1996р.н.

Віталій народився у м. Белз Сокальського району Львівської області у сім'ї військовослужбовця-прикордонника. З дитинства мріяв бути військовим.

Шкільні роки пройшли в Криму. Був позитивним, активним, завжди усміхненим хлопцем . Любив футбол, був фанатом Сімферопольського футбольного клубу «Таврія», займався вільною боротьбою.
З маленької дитини перебував у храмі. Тягнувся служити Богу. З Благословення Владики кримського Климента був іподияконом церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього у м. Євпаторія.

В 2012р. поступив у Сімферопольський медичний коледж. З самого початку Революції Гідності приймав там активну участь, безпосередньо і в сутичках на Грушевського. Через що був вимушений покинути Крим і закінчити навчання у Бориславському медичному коледжі по спеціальності «Лікувальна справа».
Був членом Правого Сектору, приймав участь в АТО в складі Окремої тактичної групи ДУК «Правий Сектор» .
Коли почалось повномасштабне вторгнення Віталій, без жодних вагань, залишив роботу в Польщі і повернувся назад до України, щоб стати на захист своєї Батьківщини. З перших днів березня був вже на обороні Києва. Він не шукав легких шляхів: ТРО Азов Київ, ССО Азов, 3 ОШБ.

За час служби зарекомендував себе як фахівець своєї справи, виконував завдання в якості командира гранатометних та мінометних розрахунків. Був завзятим, мужнім воїном, який пройшов свій шлях достойно та з піднятою головою. Побратим та наставник для особового складу, справжній націоналіст та син своєї Нації, який виконав свій обовʼязок до останнього подиху.
Приймав участь у Битві за Київ, воював на Запорізькому напрямку, брав участь у звільненні Правобережжя Херсонщини, учасник Битви за Бахмут.

Був нагороджений нагрудним знаком «За Сприяння оборони Києва», Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий Хрест» та «Золотий Хрест», «За збережене життя», «За жертву крові в боях за волю України».


21.11.2023р. отримав важке поранення під час виконання бойового завдання за бойовим розпорядженням, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу біля н.п. Хромове (Донецька область), переніс велику кількість операцій.
103 дні боровся за життя.
Але 3.03.2024р. серце зупинилось, Бог покликав до себе.
Небеса забирають найкращих……

Похований на Полі Почесних Поховань Личаківського кладовища у м.Львів.
Поданий командуванням на нагородження Орденом «За мужність III степені» ( посмертно).

«Хтось повинен робити цю роботу, і мені зовсім не дивно що той хтось - це я!
Я завжди намагався жити тут і зараз. Бо знав що колись це закінчиться.
А зараз в цьому впевнений. Хочу встигнути зробити все, бо хтозна що там завтра»

Віталій був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Був найкращим сином, братом, надійним другом та побратимом. Своєю мужністю та особистою сміливістю заслуговує на найвищу державну нагороду – Героя України (посмертно).
Ця петиція – найменше, що можна зробити для вшанування його пам’яті. Він віддав за нас із вами найцінніше – своє молоде життя.
Сподіваємось на Вашу підтримку, щоб віддати останню шану воїну, який загинув за нас з Вами, за вільну та мирну Україну.
Уклін та вічна пам’ять всім загиблим! Слава Україні!