Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання «Героя України» (посмертно) моєму чоловіку, військовослужбовцю
Збройних Сил України, учаснику бойових дій солдату
1-ої механізованої роти 1-ого механізованого батальйону 24 ОМБр, військової частини А0998, Мацюку Любомиру Володимировичу 14.05.2002 р.н.
Жителю м. Кам’янка - Бузька Львівської обл.
У свої 19 років Любомир підписав контракт (30 березня 2021 року) у 24 Механізованій бригаді і вже 4 липня відправився у зону АТО. Саме там його застало повномаштабне вторгнення росії.
Виконував бойові завдання у Золоте, Лисичанську Луганської обл., Бахмуті, Констянтинівці, Торецьку, Часовому Ярі Донецької обл. Саме пекло боїв…
На його руках відходили у вічність побратими, сам зазнавав контузій, поранення, але після кожного лікування знову повертався у бій.
Любомир перебував у найважчих ділянках фронту, не боявся брати відповідальність, не раз потрапляв в оточення ворога,та завжди сміливо йшов вперед. Любомир - це дійсно справжній воїн, який не боявся смерті і свято вірив в перемогу!
Загинув 16.09.2024р. в районі н.п. Оріхово – Василівка Донецької області, під час скидання боєприпаса з БпЛА противника по позиціях отримав ураження осколками, несумісне з життям.
«Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну!»
Незважаючи на всі жахи війни, Любомир знаходив силу для життя.
Найзаповітнішою мрією його було, щоб діти жили у вільній Україні, в Україні без війни!
В пам’яті всіх, хто його знав, любив та поважав, Любомир залишається найсвітлішою людиною, адже він віддав своє життя заради нас, заради усіх майбутніх поколінь.
В Любомира залишилась дружина, 2-х місячна донечка, батьки та брат.
Час не повернути назад, але ми можемо вшанувати пам’ять про нашого Героя, який в такому молодому віці ціною власного життя захищав Незалежність нашої держави.
Любомир міг би зробити ще великий внесок в Незалежність України і заслуговує присвоєння нагороди Героя України (посмертно).
Вічна та світла пам’ять Герою України!