Прохання до Президента України про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України, командиру групи спецпризначення ССО Євгенію Олеговичу Лемешенку

Шановний пане Президенте!
Ми, рідні, друзі, побратими та командири, звертаємось із проханням вшанувати пам'ять старшини 1 статті Євгенія Олеговича Лемешенка, позивний «Печеніг», присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Він пожертвував своїм життям заради Батьківщини, ставши зразком відваги та військової доблесті.
Євгеній Лемешенко, якого називали «Фізруком», віддав своє життя на полі бою за кілька тижнів до свого 29-річчя. Проте за цей короткий час він встиг зробити надзвичайно багато для виховання майбутніх захисників України. З ранніх років займався рукопашним боєм у молодіжному військово-патріотичному клубі «Каскад», де заклав основи військової дисципліни та бойового братерства. Учасник численних змагань, він здобув чимало нагород, наполегливо рухався до майстерності, готуючись навесні 2022 року здати атестацію на 1-й дан.
Після цього його шлях проліг до НСОУ «Пласт», де, почавши як вихованець, він швидко став виховником і керівником станичного осередку в рідному Фастові на Київщині. Завдяки Євгенію, молодь отримала можливість загартовуватися як фізично, так і морально, виховуючи в собі почуття патріотизму та відповідальності за Україну.
Як заступник керівника «Каскаду» він не лише тренував молодь, а й був надійною опорою в організації всіх заходів із військово-патріотичного виховання молоді. У школі, де працював учителем фізичного виховання, ставив високі стандарти для своїх учнів, готуючи їх до труднощів, які можуть чекати в майбутньому.
З початком повномасштабного вторгнення рф Євгеній, не вагаючись, став до лав територіальної оборони, звідки був переведений до підрозділу розвідки. Відмінна підготовка та готовність працювати в найскладніших умовах привели його до Сил спеціальних операцій, де він успішно пройшов відбір та багаторівневу підготовку (зокрема й водолазну), ставши командиром групи спецпризначення.
У березні 2024 року старшина 2 статті Євгеній Лемешенко очолив групу спецпризначення 2 команди 1 загону 73 морського центру ССО, яка успішно виконувала завдання в дельті Дніпра. Зокрема в квітні цього року, завдяки його вмілому керівництву, група знищила ворожі позиції на одному з островів поблизу н.п. Берегове (Херсонська обл.). Також під його командуванням була зірвана висадка ворожого десанту біля н.п. Велетенське (Херсонська обл.), що змусило противника відступити, зірвавши плани ворога щодо просування в напрямку правого берега Дніпра.
У травні група під керівництвом Євгенія подолала мінні загородження противника на узбережжі острова Нестрига, зачистила територію та захопила зразки ворожого озброєння. А вночі непомітно завела 12 бійців дружнього підрозділу, таким чином без жодного пострілу взявши під контроль узбережжя й покращивши позиції для подальшого просування.
У вересні група спецпризначення, до складу якої входив Євгеній, отримала завдання провести розвідку лісу поблизу н.п. Обуховка (Курська обл.) і влаштувати засідку для техніки противника на дорозі. Під час виконання завдання Євгеній помітив трьох військових ворога, першим відкрив вогонь з одноразового гранатомета, подавши приклад решті групи. Головний дозор знищили. Проте відразу почався артилерійський обстріл і атака дронами, внаслідок чого був поранений оператор групи. Євгеній надав йому медичну допомогу і підготував евакуацію, тим часом ворог почав штурм їхніх позицій. Сили були нерівні, тому прийняли рішення відступити. Під час відходу Євгеній прикривав вогнем побратимів, даючи їм змогу вивести пораненого, але сам отримав смертельне поранення. Лише наступної ночі побратими змогли забрати його тіло.
Євгеній Лемешенко загинув 15 вересня 2024 року на Курщині. До останнього подиху він залишався вірним присязі, захищаючи рідну землю. Його відвага, патріотизм, лідерські якості та відданість обов’язку залишаються прикладом для всіх, хто бореться за Україну.