Старший матрос Ніколайчук Володимир Васильович був не лише відданим воїном, а й чудовою людиною, яка залишила глибокий слід у серцях близьких. Для своєї дружини Вікторії він був найкращим чоловіком, який завжди підтримував і любив. Для сина Назара та дочки Маргарити – найдорожчим і люблячим батьком, який виховував їх з турботою та увагою. Він був гордістю для своєї матері Раїси та батька Василя, які пишалися своїм сином. Його сестра Наталія завжди вважала його найкращим братом, на якого можна було покластися у будь-який момент.
Володимир, відомий побратимам за позивним “Фаза”, служив у військовій частині А7397, будучи старшим навідником 2 мінометного взводу мінометної батареї. Народившись 20 червня 1978 року, він добровільно вступив до лав Збройних Сил України 25 лютого 2022 року, де щодня проявляв відвагу та сміливість, захищаючи рідну землю. Володимир мав “золоті руки” – він міг зробити будь-яку роботу, будь-яке завдання, яке йому доручали. Побратими й друзі поважали його за майстерність, а також за те, що він ніколи не відмовляв нікому в допомозі. Володимир завжди був усміхненою, доброю та щирою людиною, і ця доброта підбадьорювала та надихала інших навіть у найскладніші часи.
21 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі села Інгулець Херсонської області, Володимир віддав своє життя, показавши надзвичайну мужність і готовність зустрітися з ворогом.
З огляду на його відвагу, самопожертву та незламний бойовий дух, які стали прикладом для наступних поколінь, прошу присвоїти звання “Герой України” (посмертно) старшому матросу Ніколайчуку Володимиру Васильовичу як гідну відзнаку його подвигу та служіння Батьківщині.