Присвоїти звання Героя України (посмертно) Митрофанову Денису Олеговичу за винятковий героїзм, проявлений при захисті Батьківщини. Його самовіддані дії заслуговують на найвищу відзнаку як приклад патріотизму та мужності для наступних поколінь. Присвоєння цього звання підкреслить нашу вдячність за його самопожертву і стане гідною шаною для його сім'ї та всієї країни.

Шановний пане Президенте!
З тяжкою скорботою та сповненим болю серцем звертається до Вас родина загиблого воїна Митрофанова Дениса Олеговича. Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому герою та захиснику України, який віддав усе, що міг, заради нашої перемоги та мирного майбутнього нашої держави. Присвоєння звання Героя України стане не лише визнанням подвигу Дениса, а й втіхою для його родини, яка з гордістю нестиме пам’ять про нього. Вони втратили не лише сина, брата, друга, але й людину, яка була моральною основою їхнього життя. Ми звертаємося до всіх, хто має можливість вшанувати пам’ять Дениса, з проханням про збереження його імені в історії, адже його вчинки заслуговують на вічну пам'ять і вдячність нащадків, надихаючи на вірність своїй землі та своєму народові. Вшанування його пам'яті стане символом незламності духу, відданості та любові до своєї землі, а також взірцевим прикладом патріотизму до рідної держави!
З самого малку Денис був спокійним, ввічливим, чуйним, завжди готовим прийти на допомогу навіть у найважчих ситуаціях. Цікавився історією та творчістю, але через труднощі не зміг розвинути свій хист. Він мріяв про мирну Україну та хотів мати своє гніздечко, де міг би присвятити себе своїм інтересам, однак усі його плани залишилися лише у спогадах близьких... Денис був старшим сином у родині та завжди був прикладом для молодших. Він показував, як важливо бути чесним, відважним і щирим. У серцях рідних він залишиться хорошим сином, найкращим братом, надійним другом для всіх, хто його знав, але, попри самовідданість оточуючим, не встиг побудувати свою родину.
З 2018 по 2020 рік Денис проходив строкову службу, після якої жив та працював у рідному місті, а з початку злощасної війни він мужньо, без вагань, з повним серцем відданості пішов захищати своїх рідних, рідну землю, нашу державу. З почуттям обов’язку перед Батьківщиною він став на захист українського народу від російського загарбника.
Так, 22 квітня 2022 року його було відправлено до військової частини 3047, де проходила його тиха, але відповідальна служба. Вивчаючи військову справу та вдосконалюючи навички, Денис став надійною опорою для своїх побратимів. З 17 лютого 2024 року Митрофанова Дениса було переведено до 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» (військова частина 3027). Після перших днів у бригаді він був направлений до Луганської області, а згодом до Харківської області, де й перебував останній час. Перебування там було для Дениса морально важким. Незважаючи на суворі умови та величезну небезпеку, він намагався підтримувати своїх побратимів і допомагати всім, хто потребував допомоги, навіть на відстані – вдома. Денис завжди був моральним взірцем для своїх побратимів, додавав їм впевненості навіть у найважчі моменти. Його незламний дух та підтримка допомагали іншим продовжувати боротися, а відданість справі була джерелом натхнення для кожного, хто служив поруч з ним. Ніколи не забував про близьких і, щойно з’являлася вільна хвилинка, писав. Попри всі труднощі, Денис не здавався і залишався відданим своїй Батьківщині, виявляючи незламність духу і готовність захищати рідну землю до кінця.
20 жовтня 2024 року, під час бойового виходу на СП «Вершина» поблизу населеного пункту Піщане, Куп’янського району Харківської області, він загинув на полі бою від тяжкої рани, несумісної з життям, отриманої внаслідок атаки з дрона.
Нашому захиснику, солдату Митрофанову Денису Олеговичу, 1998 року народження, жителю міста Бердичів Житомирської області, було лише 26 років. Його командир згадує: “Воїн він був хороший”. Усі, хто знав Дениса, розуміють, наскільки віддано він захищав рідну землю. Його служба і жертовність нагадують нам, що свобода України коштує дорого, і ми маємо шанувати кожного, хто виборює наше мирне майбутнє. Він був життєрадісним, добрим, мужнім, відданим своїй справі, сильним духом і серцем патріотом. Своїм героїзмом та самовідданістю в боротьбі за мирне майбутнє нашої країни він став прикладом для наслідування. Ми ніколи не забудемо його відвагу, рішучість і жертовність. Денис назавжди залишиться в наших серцях, ми завжди будемо пам'ятати Митрофанова Дениса Олеговича, який віддав своє життя заради свободи і незалежності нашої Батьківщини. Його служба стала яскравим прикладом мужності та рішучості, а його самопожертва нагадує нам про те, якою ціною здобувається свобода!
Вічна пам'ять герою! Нехай його подвиг живе в наших серцях і нашій пам'яті.
Слава Герою України! Слава Україні!