Шановний Пане Президент!
Прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» (ПОСМЕРТНО) Лисенко Анатолію Анатолійовичу (19.10.1975), військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату-стрільцю 41-го окремого стрілецького батальйону 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч А4066.
Лисенко Анатолій Анатолійович народився у місті Глухів Сумської області, проживав у селищі Катеринівка (яке біля кордону з рф), після одруження переїхав у місто Шостка (був старшою дитиною у багатодітній родині).
Анатолій Анатолійович у 2014 році був учасником АТО, на той час обороняв інфраструктуру Сумської області.
Лисенко Анатолій Анатолійович наполегливо намагався потрапити до лав ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року пішов добровольцем у міський ТЦК та СП міста Шостка, де сказали: «Чекайте повістку». 22.11.2022 року, в Донецькій області зник безвісти менший брат Анатолія Лисенко Юрій Анатолійович, який був учасником АТО з 2021 року. Анатолій Анатолійович важко переживав втрату брата та все ж через деякий час він знову намагався стати до лав Збройних Сил України. Цього разу Анатолію рекомендували оформити відстрочку від служби у звʼязку з тим що брат Юрій вважався зниклим безвісти, Анатолій не став цього робити. У жовтні 2023 року з третьої спроби Анатолій потрапив до лав ЗСУ.
На військових навчаннях Лисенко Анатолій Анатолійович був одним з найкращих. Після завершення навчань Анатолій обрав бути стрільцем і навіть попри вмовляння рідних обрати щось інше він не змінив своєї думки.
Лисенко Анатолій Анатолійович потрапив у Харківську область, Купʼянський район, н.п. Синьківка. Під час виконання бойового завдання отримав осколкові поранення, їхати у лікарню не хотів, та все ж був туди направлений. Після проходження лікування повернувся до своїх побратимів. 27 лютого 2024 року стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч А4066 солдат Лисенко Анатолій Анатолійович, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійснення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій поблизу н.п. Синьківка Купʼянського району Харківської області, внаслідок мінометного обстрілу Збройних сил російської федерації отримав поранення, що спричинило смерть.
Анатолій відважно, наполегливо та хоробро боронив свою Батьківщину до останнього подиху, не зважаючи на те що мав законну можливість відмовитися від служби. Він віддав своє життя заради своєї сімʼї, українського народу, вільну Україну, мирного майбутнього. Анатолій говорив «Хто замість мене?». У Анатолія залишилася велика любляча родина яка чекала його повернення додому. Ми пишаємося героїчним вчинком нашого чоловіка, сина, тата, дідуся та брата.
Лисенко Анатолій Анатолійович - відважний, хоробрий та мужній Герой заслуговує на присвоєння найвищої державної нагороди «Герой України» (посмертно).
Анатолію назавжди 48!
Вічна та світла памʼять!
Слава Україні!
Героям слава!
З повагою донька Тетяна!