Шановний пане Президенте! Просимо Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловіку, хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю ВМС ЗСУ, командиру відділення навчального катеру «Чигирин», старшині 2 статті в/ч А1728 Савері Ігорю Володимировичу 02.03.1994 р.н.
Народився Ігор в місті Донецьк, навчався в багатопрофільному ліцеї 37, потім вступив до Донецького військового ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою. В 2014 році переїхав до міста Одеса і вже в 2016 році підписав контракт із ЗСУ та пішов служити на військовий катер «Чигирин».
На початку повномасштабного вторгнення, він зі своїми побратимами першими в морі зустрічали російську авіацію. Ігор будучи військовослужбовцем ЗСУ проявив надзвичайну мужність та відданість своїй країні, 8 років свого життя він віддав своїй Батьківщині.
Ігор з побратимами розвідували ворожу повітряну та корабельну ситуацію в акваторії Чорного моря, здійснювали оборону порту Південний, порту Одеса, порту Чорноморськ, забезпечували групу протимінного контролю в акваторії Чорного моря та річки Дунай, для забезпечення безпеки проходження цивільних суден для зернового коридору.
При виконанні бойового завдання на річці Дунай було виявлено підрив цивільного судна під прапором Панами на ворожій мінні. Ігор з побратимами перші зреагували та надали допомогу цивільному судну не знаючи, що їх очікує. Ризикуючи своїм життям успішно провели операцію по боротьбі за живучість цивільного судна.
29 серпня 2024 року, коли Ігор виконував бойове завдання, трагічно загинув від влучання російської ракети в порту в населеному пункті Бурлача Балка. Від вибухової травми з залученням декількох ділянок тіла, спричинені іншими видами вибухів та уламків, яка призвела до смерті. Він не залишив побратимів та військовий катер під час обстрілу та загинув зі зброєю в руках.
Зі слів побратимів, Ігор був дуже сміливим, мужнім, вірним товаришем. Він мав багато планів на життя, які нажаль вже не зможе здійснити. Він віддав своє життя за нас із вами.
Вдома залишилася його маленька пʼятирічна донечка, яка більше ніколи не побаче і не обійме свого тата і яку він не зможе відвести до першого класу.
Ігор неодноразово був нагороджений грамотами та подяками за сумлінне виконання службових обовʼязків.
Визнаний нагородами:
-нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі 2 ступеня»;
- посвідченням і нагрудним знаком «Учасник бойових дій», «Ветеран війни»;
- відзнакою Коїн ВМС ЗСУ Військово-морська база «Південь».
Його смерть стала величезною втратою для мене як дружини, його маленької доньки, сімʼї, друзів та товаришів. Його жертва не буде забута, його памʼять буде жити вічно.
Я вірю, що присвоєння звання Героя України (посмертно) Ігорю стане гідним вшануванням його памʼяті.
Пане Президенте від імені дружини, неповнолітньої доньки, усієї родини та побратимів просимо присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) старшині 2 статті Савері Ігорю Володимировичу 02.03.1994 р.н.
Нашому герою навіки 30!
Слава Герою України! Слава Україні! Героям Слава!