Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловіку – хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю Збройних Сил України, молодшому сержанту, командиру 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів, роти ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК 128 ОШБР (Окрема гірсько-штурмова бригада)) військової частини А1556 Лущику Олександру Дмитровичу, 11.03.1991 року народження, жителю села Берестя, Сарненського району, Рівненської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення Лущик Олександр, не вагаючись, поповнив лави захисників України.
З 9 березня 2022 року ніс службу у Сарненському РТЦК та СП Рівненської області. Пройшовши навчання на безпілотні літальні апарати NEMESIS, 21 травня 2023 року був зарахований до особового складу військової частини А1556 та призначений на посаду оператора 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК 128 ОШБР). Тут він отримав позивний «Столяр», адже мав золоті руки.
Олександр із честю та гідністю захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України, разом із побратимами нищив ворога на території Донецької області, а саме в Авдіївці, у Херсонській та Запорізькій областях.
Сашко був вправним пілотом, його екіпаж безпілотного літального апарату NEMESIS ВМН мав хороші результати. За час своєї роботи він здійснив 127 бойових вильотів, під час яких успішно уражено 45 одиниць ворожої техніки та об’єктів, а саме:
2 – танки, 5 – ББМ/БМП, 1 – САУ, 10 – мінометних розрахунків, 7 – причіпних гаубиць, 2 – протитанкові гармати, 1 – ПТРК, 12 – позицій російсько-окупованих військ, 4 – склади боєприпасів, 1 – склад МТЗ/ПММ, закладено 6 мін. За даними Аналітичного центру NEMESIS вартість знищеної та пошкодженої техніки складає 7,9 млн. доларів.
За хорошу і віддану роботу своїй державі 09.10.2023 року мій чоловік, Лущик Олександр був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
27 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Малі Щербаки, Василівського району, Запорізької області, внаслідок удару ворожого FPV-дрону, молодший сержант Лущик Олександр Дмитрович одержав поранення, несумісні з життям, внаслідок чого загинув на місці.
При цьому зауважу, що мій чоловік Олександр, завжди був позитивним, цілеспрямованим та до останнього вірив в нашу Перемогу і робив усе можливе для цього. За нас із Вами, за вільну Україну, за мир і спокій наших дітей він віддав найцінніше – своє життя. Йому назавжди 33.
Уся родина, близькі та знайомі, усі хто його знав, дуже пишаються нашим Героєм і збережуть про нього в пам’яті лише гарні моменти, адже Олександр був дуже хорошою, доброю, товариською, життєрадісною людиною, яка прийде на допомогу в будь-який час,був завжди на позитиві, не зважаючи на реалії сьогодення.
Для нашої сім’ї – це непоправна тяжка втрата. Мій чоловік Олександр, завжди буде люблячим сином, коханим чоловіком та найкращим татом-Героєм для своїх маленьких донечок.
Указом Президента України №502/2024 9 серпня 2024 року за особливу мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Лущик Олександр Дмитрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Пам'ять про Героя та його подвиги буде жити вічно!
Уклін та шана Герою! Вічна пам'ять! Слава Україні!