**Шановний пане Президенте!**
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) капiтану Волошину Володимиру Юрійовичу, який служив у 43-й окремій механізованій бригаді в складі 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону. Він народився в Україні та був учасником АТО з 18 вересня 2014 року в місті Маріуполь, маючи військове звання молодшого лейтенанта. За весь період служби Володимир був відзначений такими нагородами:
1. Орден «За вірність присязі», виданий 10 жовтня 2018 року.
2. Орден «За мужність та відвагу», виданий 21 березня 2018 року.
3. Нагорода «Захиснику Вітчизни» (дата видачі невідома).
4. Нагорода «За оборону Маріуполя», видана 23 грудня 2017 року.
5. Орден «Єдність і воля», виданий 29 вересня 2017 року.
6. Нагорода «За оборону рідної держави».
7. Медаль «За вільну Україну — АТО», видана 12 жовтня 2016 року.
Також він отримав кілька подяк:
1. Подяка від Б.А. Філатова за сумлінну службу та високий професіоналізм з нагоди Дня Національної гвардії України.
2. Подяка від Петра Порошенка за самовіддане служіння українському народові та бездоганне виконання службового обов'язку.
3. Подяка за високі досягнення у службовій діяльності та ініціативу.
Виконуючи бойове завдання зі стримування військової агресії російської федерації, мій батько, Волошин Володимир із позивним «Вовкун», загинув капiтаном 21 жовтня 2024 року в селі Степова Новоселівка Куп'янського району Харківської області внаслідок мінометного обстрілу противником. Він обіймав посаду командира 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини A4698 та з честю до кінця виконував важливі бойові завдання, подаючи побратимам яскравий приклад звитяги та військової майстерності, надихаючи їх на рішуче виконання бойових завдань. Але вибух ворожого снаряду обірвав його життя... Йому було 54 роки.
Володимир Волошин народився 5 травня 1970 року в місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області. Свое дитинство Володимир провів у місті П’ятихатки, Дніпропетровської області. Навчався за спеціальністю «Юриспруденція» та закінчив університет у 2001 році. З 2009 року був Кошовим Чаплинського куреня в Козацтві Запорізькому, де мав звання старшого старшини (підполковника).
У 1988–1990 роках служив на сержантській посаді (старший сержант). З 2014 по 2015 роки обіймав ту ж посаду в сержантському складі (старшина), а з 2015 по 2017 роки був командиром взводу спеціального призначення, маючи військове звання “лейтенант”. З 16 лютого 2023 року — начальник групи розвідки, з військовим званням “старший лейтенант”.
Володимир мав багато друзів, був світлою та життєрадісною людиною, надійним і активним. Коли почалося АТО, він одразу вирушив захищати Україну від окупантів. Воював на Луганщині та Донеччині, де отримав тяжкі поранення, довго лікувався. Володимир був люблячим батьком і вірним другом. Свого часу перебував у Лондоні, де працював, але з початком війни 2023 року не зміг залишитися осторонь захисту Батьківщини та з перших днів війни став на оборону. Досвідчений і відважний, він мріяв звільнити Україну від окупантів, ніколи не скаржився на труднощі, підтримував бойовий дух побратимів.
Наразі у нього залишилася лише донька. Уся його сім'я загинула як під час війни, так і до неї. Він був людиною з великої літери. Володимир віддав найцінніше, що мав — своє життя, за нас, за мир, за вільну Україну, залишивши по собі багато нездійсненних мрій і нереалізованих планів. Загалом він прослужив 19 років та займав різні посади.
Володимир Волошин — справжній Герой, і він заслуговує на найвищу державну нагороду — Герой України (посмертно). Низький уклін і шана всім нашим Героям. Вічна пам'ять і слава Україні!