Мій тато, Свириденко Анатолій Васильович, з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лавр ЗСУ.
2 листопада 2024 року помер від ран, отриманих у боротьбі із споконвічним ворогом Української держави - здичавілою рф.
Уродженець села Ташань, молодий сержант Свириденко Анатолій.
3 початку вторгнення проходив службу у 5-й
штурмовій бригаді, водій підрозділу саперів, польовий медик та сапер. Він робив усе заради нас та нашої країни.
Перебував у найпекельніших точках з самого початку, у Бахмуті та областях. Під час служби отримав багаточисельні поранення, шість разів був контужений. Помер у місті Одеса, де проходив реабілітацію після поранення.
Він як і всі наші воїни заслуговує бути справжнім героєм.
Дякую тобі, татку, за все, ми тебе дуже любимо і ніколи не забудемо, спочивай з миром. Слава Героям.