Звертаюся до Вас як дружина, яка втратила чоловіка та батька дитини у цій жорстокій війні, розв’язаній російською федерацією проти нашої незалежної та суверенної України. Прошу Вас присвоїти найвище почесне звання Держави – Герой України (посмертно) – моєму чоловіку, Губару Максиму Миколайовичу.
Наш захисник відважно виконував свій обов’язок громадянина, до останнього подиху був вірний нашій Батьківщині, віддавши за її збереження найдорожче- власне життя. Він був надійним плечем побратимам і разом вони пройшли багато гарячих точок фронту, пережили багато складних моментів. Його знали як надзвичайно сміливого і відважного воїна.
У 2012 році пішов на строкову службу до в /ч 3035 міста Луганська.
У 2014 році пішов на військову службу за контрактом у в\ч А0563 до міста Охтирка Сумської області, приймав участь в ООС, учасник бойових дій.
У серпні 2016 року вступив до Харківського Національного Університету імені Івана Кожедуба, де отримав звання старшого лейтенанта. Після закінчення був направлений на військову службу до військової частини А0959 міста Луцьк.
Старший авіаційний технік інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини А0959 старший лейтенант помер 4 грудня 2022 року, через отриману травму пов’язану з проходженням військової служби. Максим був вірним воїном своєї країни, людиною з великим серцем, люблячим сином та турботливим батьком, надійним другом і прикладом для наслідування для всіх, хто його знав. Пишаємось його незламністю , силою духу і патріотизмом у бою за свободу нашої Батьківщини.
Він заслуговує на найвищу державну відзнаку за свою самопожертву і незламну віру в свободу нашої країни. Прошу Вас присвоїти Губару Максиму Миколайовичу звання Героя України (посмертно) як визнання його героїзму та відваги.