Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) моєму батькові - військовослужбовцю в/ч А3316, 148-ї окремої артилерійської бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України, солдату Ковалю Ярославу Богдановичу.
Мій тато,Коваль Ярослав Богданович народився 14.08.1974р в с. Кинахівці, Збаразького району, Тернопільської області. Тут закінчив школу, а згодом продовжив навчання в Тернопільському ПТУ-9, закінчив його з спеціальністю "токар, фрезерувальник".
Дитинство тата закінчилося раптово і трагічно, коли йому було 14 років, загинула його мама.
Усе своє свідоме життя, тато важко працював, щоб забезпечити гідне життя своїй сім'ї.
З початку повномасштабного вторгнення, пішов добровільно в місцеве ТЦК. Спочатку був в місцевому ТРО, а з 16.01.2023р. був призваний Кременецьким РТЦК.
Проходив службу в складі 77-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. Отримав поранення виконуючи бойове завдання в місті Бахмут, після лікування визнаний обмежено придатним, проте не полишив бажання служити в десантно-штурмових військах і з 19.09.2023р. проходив службу в 148 -й окремій артилерійській бригаді десантно-штурмових військ.
З 01.12.2023р працював на посаді "Водій-електрик відділення управління командира батареї 2 артилерійської бригади 2 артилерійського дивізіону військової частини А3316".
Серце тата, перестало битися 11.09.2024р. під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району Донецької області. Внаслідок ворожого безпілотного авіаційного удару FPV-дроном загинув від отриманих поранень несумісних з життям.
Ми з мамою, уся наша родина, друзі, побратими просимо розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) Ковалю Ярославу Богдановичу.
Тато жив як Герой, загинув як Герой і в нашій пам'яті він назавжди буде Героєм!