Пане Президенте України! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку та батьку двох синів, хороброму захиснику нашої Батьківщини Романюку Роману Степановичу 03.08.1975 р.н., на службі перебував у лавах Збройних Сил України з 1999 по 2024 рік у складі 11-та окремої бригади армійської авіації «Херсон», номер військової частини А1604.
Романюк Роман Степанович був відданий державі та перебував на контракті з 1993р. Під час служби брав участь у бойових, міжнародних операціях з підтримки миру і безпеки: Сьєрра-Леоне у складі 20 ОВЗ Місії ООН; у Ліберії у складі 56 ОВЗ Місії ООН. Приймав безпосередню участь в АТО, у складі авіаційної групи військової частини (польова пошта В4067 місто Краматорськ). Неодноразово в період з 1.04.2022-1.07.2022 брав участь у звільненні о. Зміїний, а саме 26.04.2022- 18.05.2022р. у складі мобільної групи забезпечення якісно виконував завдання по проведенню спеціальної операції під керівництвом ГУРМО України щодо повернення під контроль України о. Зміїний.
Загинув Роман Степанович, старший водій- машиніст заправної машини технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини А1604, в ході бойового завдання у Васильківському районі Дніпропетровської області .
Мій чоловік та батько двох чудових синів, відав 25 років свого життя захисту нашої Держави. З честю, гідністю та вірний військовій присязі він боронив цілісність нашої країни. Перебуваючи в зонах бойових дій він ніколи не скаржився що йому складно, навпаки завжди старався підтримувати побратимів, близьких та сім’ю переконуючи що все буде добре. Ті хто його знав говорять, що такі люди як Він зустрічаються вкрай рідко. Він все життя був патріотом нашої України, назавжди залишиться взірцем мудрості, мужності, стійкості. Завжди вірив в перемогу України та незалежність нашої Держави і боронив її до останнього подиху.
Слава Україні та її Героям які продовжують боронити нашу країну, і вічна пам’ять тим хто відав життя за неї.