Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно). Моєму племіннику,хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю Збройних Сил України, старшому солдату 3 окремої штурмової Бригади - Трофімчуку Миколі Сергійовичу 19.06.2003 року народження.

Шановний пане Президенте!

Щиро прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, відважному воїну, хороброму захиснику нашої Батьківщини Трофімчуку Миколі Сергійовичу, який стояв на захисті спокою та незалежності нашої держави до останнього свого подиху.

Микола Трофімчук народився 19 червня 2003 року в Рівному. У 13 років втратив маму ,залишившись з батьком ,двома сестрами та бабусею яка всіма силами старалася подарувати любов та підтримку Миколі. Закінчив ліцей №27, після чого вступив у Квасилівський професійний ліцей, де здобував фах автослюсаря. Він і під час служби був студентом, адже навчався на третьому курсі факультету здоров’я, фізичної культури і спорту Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Степана Дем'янчука.

Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, батько Миколи, пішов до військкомату,де у черзі і зустрів Миколу ,який тоді ж і став добровольцем маючи на той час лише 18 років.

Спершу потрапив до тероборони, ніс службу на Білоруському кордоні. А потім захотів в "АЗОВ". Написав рапорт на переведення й так опинився у 3 окремій штурмовій бригаді.На всі вмовляння своєї родини залишитися на місці Микола каза:»Я так вирішив ,я не можу просто сидіти осторонь».Микола взяв собі позивний «Лівша».
Маючи надзвичайно добре серце він мав сильний характер ,мужність та патріотизм.

Із честю та гідністю разом із побратимами боронив цілісність нашої держави під Бахмутом ,за,що отримав Відзнаку Головнокомандувача Збройних сил України- відзнаку »Золотого Хреста» .
Перебуваючи в зоні активних бойових дій,Микола ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки намагався підтримувати усіх, переконуючи, що все добре.

У лютому 2023 року Третя окрема штурмова бригада Збройних сил України (ОШБр) ,Де ніс службу Трофімчук Микола,була терміново передислокована для посилення українських військ у районі Авдіївки.

Завдяки героїзму та високій боєздатності воїнів бригади ,ворогу не вдалося оточити українські сили в Авдіївці. Третя штурмова виконала наказ, забезпечивши відхід підрозділів ЗСУ і лише після цього бійці 3 ОШБр вийшли з міста.

Не дивлячись на те,що найкращі роки життя ,молодості Микола був на фронті виконуючі бойові завдання ,він ніколи не жалкував про свій вибір стати на захист нашої країни.

У 2024 році Микола був на Харківському напрямку і на превеликий жаль, Воїн героїчно загинув 16 серпня 2024 року від отриманого важкого поранення, несумісного із життям, під час виконання бойового завдання, захищаючи волю і незалежність України на Луганському напрямку.

Його жертовність та самопожертва заслуговують на велику вдячність і вічне визнання, а сміливість і відвага – на повагу та пам’ять. Він був прикладом того, що справжні Герої завжди готові стати на захист інших, навіть ціною свого власного життя.

Мій племінник до останнього подиху мужньо боронив нашу Батьківщину від російського загарбника, був вірним своїм побратимам та державі. Захисник віддав своє життя за нас із вами, за вільну Україну та мир, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій у свої 21 рік.Світла та вічна пам'ять Герою!

Залишив бабусю яку дуже сильно любив і дідуся ,тата ,старшу сестру та меншу сестричку яку любив і піклувався мріючи дати їй хорошу освіту ,люблячу тітку та дядька ,двоюрідного брата який з нетерпінням чекав побачити Миколу з хорошими новинами про перемогу.

Ми пишаємося нашим сином,братом,внуком,племінником - Героєм. Людиною із великої літери.

Пане Президенте, я прошу Вас присвоїти моєму племіннику, Трофімчуку Миколі Сергійовичу, звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно).

Уклін та шана! Вічна пам'ять. Слава Україні!

Героям Слава!