№22/233670-еп
Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно)
Автор (ініціатор): Собко Максим Ігорович
Дата оприлюднення: 09 вересня 2024
Вельмишановний пане Президенте!
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Звертається до Вас мати бойового офіцера 115 ОМБр, ЛЕВАШОВА Дениса Олеговича з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно). Мій син майже з перших днів війни став на захист рідної землі, вже 13.03.2022 року був призваний військкоматом, оскільки був резервістом (вчився на військовій кафедрі коли отримував вищу освіту). Пройшов 2 місяці навчання в м.Золотоноша Черкаської області, а потім потрапив до пгт. Констянтинівка, Донецької області. Виконував військові завдання в м. Пески, в Харьківській області (Ізюмський район). Коли війська ворога відступили від Харкова, то Денис один із небагатьох офіцерів був зі своєю бригадою під Харковом. Роковим для мого сина став день 13 жовтня 2022 року. День, коли вони мали виконати останнє завдання і повертатися до своїх на базу. Четверо військових підірвались на ворожій міні, двоє двохсотих, один трьохсотий і мій Денис. Контужений, поранений він побіг по допомогу, бо в трьох кілометрах був госпіталь. Добіг, але не залишився отримувати медичну допомогу, а поїхав з фельдшером, щоб швидше показати місце і встигнути врятувати життя побратима. Але….проїхавши 1,5 км машина натрапила на міну…Денис загинув на місці, фельдшер – в реанімації.
Мій син міг би вчити дітей (за освітою – вчитель фізичної культури, працював в школі, як і його батько), міг би виховувати власного сина…багато чого міг би…АЛЕ..не встиг..Йому назавжди 37. Мене сповістили про смерть сина напередодні мого дня народження, то був найстрашніший день в моєму житті..але я мала бути сильною, бо розуміла відповідальність за онука, за невістку…Невістка невдовзі померла, не витримала, батько Дениса також пішов за сином..На їх могилах я пообіцяла бути для свого онука, який в 12 років залишився круглим сиротою, і татом, і мамою, і дідусем, і бабусею. Його щасливе дитинство вкрала війна. Вважаю, що син Родіон має бачити щодня підтвердження того, що смерть батька – недаремна, тому прошу ще раз про присвоєння цього почесного звання – «Герой України».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кобзарьова Олена Володимирівна
23 листопада 2024
2.
Паламарчук Лариса Олександрівна
23 листопада 2024
3.
Сиротенко Вікторія Василівна
23 листопада 2024
4.
Фалько Тетяна Сергіївна
23 листопада 2024
5.
Бабич Вікторія Валеріївна
23 листопада 2024
6.
Мушенок Ірина Іванівна
23 листопада 2024
7.
Бердник Тетяна Володимирівна
23 листопада 2024
8.
Кашаєва Олена Григорівна
23 листопада 2024
9.
Петрич Валентина Володимирівна
23 листопада 2024
10.
Петренко Марина Олександрівна
23 листопада 2024
11.
Лісніченко Анна Валеріївна
23 листопада 2024
12.
Кіктенко Анастасія Олександрівна
23 листопада 2024
13.
Войтіховська Марія Андріївна
23 листопада 2024
14.
Маслюк Альона Юріївна
23 листопада 2024
15.
Корольова Катерина Петрівна
23 листопада 2024
16.
Волошко Тетяна Опанасівна
23 листопада 2024
17.
Павлуша Надія Володимирівна
23 листопада 2024
18.
Солоніна Тетяна Василівна
23 листопада 2024
19.
Савенко Олена Володимирівна
23 листопада 2024
20.
Турко Галина Іванівна
23 листопада 2024
21.
Сопрук Олена Олександрівна
23 листопада 2024
22.
Рева Людмила Олексіївна
23 листопада 2024
23.
Ткач Катерина Ігорівна
23 листопада 2024
24.
Совенко Катерина Володимирівна
23 листопада 2024
25.
Скрипнік Марина Олександрівна
23 листопада 2024
26.
Громова Надія Сергіївна
23 листопада 2024
27.
Мельник Вікторія Вікторівна
23 листопада 2024
28.
Ботузова Наталія Вікторівна
22 листопада 2024
29.
Маринська Світлана Геннадіївна
22 листопада 2024
30.
Харченко Мирослава Степанівна
22 листопада 2024
7077
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 17 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.