Шановний пане Президенте України!
Висловлюю всім і кожному свою повагу та прошу даною петицією , підтримати присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) відчайдушному захиснику Батьківщини, ПЛУЖНИКУ ВЛАДИСЛАВУ АНАТОЛІЙОВИЧУ, старшому сержанту, кулеметнику 2 групи 9 застави прикордонної служби.
Народився 28.06.2001, в с. Морозова Долина, що на Харківщині.
З самого дитинства дуже любив автомати і завжди говорив «Коли стану дорослим, я буду вас захищати». Він вирішив вступити до прикордонної служби , коли в Україні уже йшла війна. Ми, батьки, відмовляли, але син рішуче стояв на своєму. «Хто як не я? Я вирішив!»
Тому у 2021 році підписав контракт з державною прикордонною службою, де піклувався про захист кордонів держави.
Ми підтримали його та пишалися його рішучістю, сміливістю та мужністю.
З перших днів повномасштабної війни одним із перших встав на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання на різних напрямках нашого кордону спрямовані на оборону та захист суверенітету та територіальної цілісності України.
Владислав один із перших вийшов у стрій, коли нашому регіону загрожувала небезпека і завдяки хоробрості та відповідальності, був призначений старшим групи.
4 липня 2024 року знаходячись на бойвому завдані поблизу села Сотницький Козачок, що знаходиться безпосередньо на кордоні з державою агресором , виконуючи бойове розпорядження у 5:50 вступив у стрілецькій бій з ворогом, де отримав поранення не сумісні з життям.
Своїм вчинком зміг оборонити позицію і став на захист побратимів, ціною свого життя.
Його смерть стала величезною втратою для родини, побратимів та всієї Золочівщини. Без сина залишились батьки Владислава та без брата залишилась його сестра. Всі хто знав Владислава запам’ятають його як щирого, веселого та життєрадісного хлопця, готового завжди прийти на допомогу. Всі його плани на майбутнє залишились нездійсненими…Владиславу назавжди 23 роки.
Пане Президенте, від імені усієї сімʼї, близьких друзів та побратимів Владислава, просимо Вас підписати петицію про присвоєння звання «Героя України (посмертно)». Це найменше, що ми можемо зробити для вшанування його памʼяті за відданість Державі, бо він віддав найцінніше - життя.