Я, мама, прошу розглянути петицію моєму синочку про присвоєння почесного звання "Герой України"( посмертно)- сержанту, інспектору прикордонної служби другої категорії-оператора (безпілотних авіаційних комплексів) першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації н.п. Мена) 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого сержанту Бибику Олександру Михайловичу.
Олександр народився 02 листопада 1990 року в селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області.
В 2005 році закінчив дев'ять класів Березоврудської загальноосвітньої школи. У школі Олександр був активним, полюбляв сцену, цінував дружбу та завжди відгукувся на прохання про допомогу. В цьому ж році вступив до Березоворудського аграрного технікуму, який закінчив в 2009 році за фахом " Агрономія". Далі навчався в Національному аграрному університеті (2009- 2011 рр.).
Пройшов військову службу 2 роки 09 місяців 28 днів, на посаді 05 місяців 28 днів.
В 2014 та 2015 рр. був у зоні АТО.
В мирному житті Олександр був всебічно розвинутим та життєрадісною людиною, люблячим та турботливим сином. Олександр будував життєві плани реалізовував мрії, багато хотів ще зробити в цьому житті.
Працював у Києві на різних роботах: садівництві, мережа магазинів "Фора", відділенні "Нової пошти", фірма
"Агромат".
Із останнього місця роботи " Агромат"Олександр в перший день повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю відразу звернувся в один з військоматів Києва, 25 лютого 2022 року став на захист рідної країни від рашистських загарбників.
На мої поради та прохання їхати додому з Києва говорив: спокійно, спокійно. Увечері 25 лютого зателефонував і сказав, що його одягли, нагодували і дали автомат. На мої вмовляння казав: хто повинен там бути як не такі, як я.
В перші дні захищав Київ, Черкаси, потім Чернігів, Донецьк, Вінницю, харківський напрямок.
Олександр був справжнім патріотом України, сильний, відважний та хоробрий воїн, який попри небезпеку завжди впевнено та професійно виконував бойові завдання.
Від відпусток відмовлявся, бо що буде як його там не буде. Тому за 20 місяців захисту країни був лише один раз у відпустці 10 днів. Друга відпустка не відбулася-перед самою відпусткою загинув.
18 жовтня 2023 року сержант 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого в ході здійснення противником обстрілу з міномету в н.п. Єлизаветівка Покровського району Донецької області отримав поранення несумісність з життям.
Тепер моєму синочку назавжди буде 32 роки. Для всіх нас, рідних, коханої людини, він завжди залишатиметься героєм, який заслуговує на найвищу нагороду-Герой України.
Усі близькі та кохана дівчина Олександра, з якою мали одружитися, пишаються, вклоняється йому кожен день, вдячні за відвагу та мужність, яку він проявляв кожен день.
Він мріяв про вільну Україну, про жовто-блакитний стяг (бо з історії він знає,що стяг повинен бути жовто-блакитний), про світле майбутнє підростаючого покоління.
Прошу присвоїти моєму синочку, Бибику Олександру Михайловичу,02.11.1990 року народження найвища почесне звання Держави Герой України (посмертно).
Уклін та шана герою! Уклін та шана всім Героям на щиті! Вічна пам'ять! Слава Україні!