Шановний пане Президент! Мій чоловік,Шаталюк Юрій Дмитрович,1968 року народження ,вступив добровольцем до лав ЗСУ у перший день повномасштабного вторгнення. Не зважаючи на свій зрілий вік з честю і відповідальністю виносив усі тяготи військової служби. За патріотизм і вмотивованість,а також особисті якості здобув повагу і авторитет,як серед побратимів так і керівництва.У званні головного сержанта 2 стрілецького взводу 411окремого стрілецького батальйону бездоганно виконував свої військові обов'язки,був прикладом мужності, відваги і високого морального духу для підлеглих,був справедливим і турботливим керівником.Перед самою відпусткою,зважаючи на прохання керівництва і надважку ситуацію мій чоловік безвідмовно,як завжди згодився піти на чужу позицію. Там,під шквалом обстрілів він наказав своїм восьми бійцям заховатись у невеликий бліндаж,в якому йому уже не вистачило місця. Він у прямому сенсі закрив їх своїм тілом,отримавши поранення несумісні життям. Він загинув як Герой! Це сталось 16 грудня 2023 року у с. Терни,Краматорського району,Донецької області. Віддавши найцінніше-своє життя за нашу Перемогу,врятував своїх товаришів. У нас залишилась маленька донечка,8,5 років,татова улюблениця,донька Героя.
Кожен,хто знав мого чоловіка, Шаталюка Юрія Дмитровича безперечно вважає і називає його Героєм . Його любили і цінували усі рідні,близькі,знайомі, друзі. Віддавши своє життя за вільну Україну мій чоловік заслужив це велике і почесне звання Героя України,як прояв вдячності держави і задля вічної скорботної пам'яті своїх нащадків про найкращого чоловіка і батька!
Слава Україні!
Героям слава!