Шановний пане Президенте України!
Прошу присвоїти Орден Богдана Хмельницького 2-3го ступеню за мужність (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України нашому герою — сержанту, командиру взводу роти вогневої підтримки військової частини А 7282 Єрміліну Едуарду Юрійовичу (позивний Марік) 10 січня 1974 р.н...який загинув виконуючи військовий обов'язок перед народом України 07 липня 2024р в Харківській області, с.Кислівка...в окопі на передовій він отримав поранення не сумісні з життям, до останнього подиху захищаючи своїх побратимів.
Все своє свідоме доросле життя віддав захисту інтересів держави та громадян, працюючи у лавах Міністерства Внутрішніх справ (майор міліції у відставці) .
Під час повномасштабного вторгнення 2022 році з перших днів був відданий військовій Присязі на вірність Українського народу, мужньо став на захист свого рідного краю. У період з 24 лютого по 14 квітня 2022 року ризикуючи своїм життям вів активну діяльність на окупованій території, рятуючи життя мешканців Розівської громади, які страждали від дій агресора (за що він та його родина зазнали тортур від загарбників). Вибравшись з окупованої території одразу втупив добровольцем у ДФТГ №6 Запорізької області , продовжуючи виконувати свій обв’язок , пізніше вступив до лав Збройних сил України. Активно працював зі спецслужбами України по знищенню ворога, збираючи та передаючи інформацію про розміщення та пересування російських загарбників на окупованій території.
22.11.22 року за активну участь у забезпеченні публічної безпеки, і порядку, протидії злочинності, партизанській та волонтерській діяльності під час збройної агресії російської федерації в умовах військового стану, вірність Присязі, мужність, героїзм, за поданням Запорізької обласної ветеранської організації ГО «Асоціація ветеранів МВС України» був нагороджений медаллю “Незламним героям Російсько-Української війни” та згідно постанови № 4/ІІІ о/с від 18.07.23 року президії ради ПАП ОВС України за партизанську та волонтерську діяльність нагороджений відзнакою “За мужність та відвагу”.
Брав участь у запеклих боях на Харківському напрямку.
Він був справжнім воїном ,патріотом, зразком незламності та міцності духу, врятував не одне життя. Також займав активну громадську та політичну позицію: був керівником Розівської районної ветеранської організації пенсіонерів та ветеранів системи МВС та очолював громадську організацію “Розквіт”, основна мета - допомога особам постраждалим в наслідок бойових дій.
Ми втратили найріднішу і найціннішу людину у житті. У Едуарда залишились дружина,двоє доньок та батьки пенсіонери, яких він постійно підтримував.
Він віддав Україні саме дороге що мав-своє Життя.
Вічна пам'ять нашому Герою!
Герої не вмирають!