Про присвоєння звання «Герой України» військовослужбовцю Збройних Сил України Куценко Миколі Анатолійовичу.

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання «Героя України» (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю Збройних Сил України, молодшому сержанту, командиру 1-го взводу другого моторизованого піхотного батальйону 93-ї Окремої Моторизованої Бригади «Холодний Яр», Куценко Миколі Анатолійовичу, 26.05.1979 р.н., уродженцю села Варварівка, Вовчанського району, Харківської області.
Куценко Микола Анатолійович з початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов до військкомату, ставши на захист нашої держави та, з 04.03.2022 р. направлений для проходження військової служби до команди РО першого відділу Богодухівського РТЦК та СП Харківської області.
Після підготовки прийнятий до складу піхотного батальйону 93-ї ОМБр «Холодний Яр» та вирушив в район виконання бойових завдань на Схід України.
Мужньо та самовіддано виконував військовий обовʼязок під час штурму Донецької області Бахмутського напрямку, Кліщіївки, що не раз рятувало життя йому і його побратимам. Сміливо брався за виконання найскладніших завдань. Двічі мав поранення.
Згодом, був призначений командиром взводу другого моторизованого піхотного батальйону в/ч 1302. Ризикуючи власним життям і здоровʼям Микола неодноразово рятував побратимів, виносячи їх на своїх руках під ворожим вогнем, виводив свій особовий склад з-під обстрілів. За що 22 серпня 2023 року нагороджений почесною відзнакою командувача бригади ll ступеня.
Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя, рятувати інших і мужньо боротися за свободу своєї країни.
Останнім із завдань була оборона с. Терни Лиманського напрямку Донецької області, де 22.02.2024р. під час виконання бойового завдання попав під мінометно-артилерійський обстріл і дістав поранення не сумісні з життям.
Микола був надзвичайно мужній, вірний друг та побратим, який ніколи не залишав в біді, патріот України, вірний свої Батьківщині. Завжди підтримував бойовий дух своїх побратимів, друзів і родини, був життєрадісним і чесним. Був люблячим і турботливим батьком двох синів - Георгія і Олексія, надійним чоловіком, гордістю для своїх батьків і завжди повторював: «Не можна лишати цю війну нашим дітям».
Героїчність, хоробрість та стійкість піхотинців є основою захисту на полі бою, є джерелом сили для всіх, хто бореться заради нашої держави.
Справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - «Герой України» (посмертно).
Від імені родини, побратимів, Прошу Вас пане Президенте присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) піхотинцю Куценко Миколі Анатолійовичу.
Вічна памʼять та шана Герою!
Слава Україні!