№22/222996-еп
Прошу підтримати та підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату, водію 41 окремої механізованої бригади ,2 механізованого батальйону, протитанкового взводу, військова частина А 4576, Горобченко Олександру Олександровичу, 20.09.1993 р.н.,який загинув 21.01.2024 р. населений пункт Піщане, Куп'янський район, Харьківська область , під час виконання бойового завдання.
Автор (ініціатор): Горобченко Олена Русланівна
Дата оприлюднення: 01 квітня 2024
Горобченко Олександр Олександрович, народився в Білгород-Дністровському районі, село Кочкувате , Дивізійської територіальної громади.
В 2010 році, після завершення навчання в девʼятому класі загальноосвітньої школи приїхав до Ізмаїла до технікума, де вчився на механіка – автівки увійшли в його життя в ранньому дитинстві: батько-шофер посадив сина за кермо, коли тому не виповнилось і десяти рочків. Навчання продовжив у Києві – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Своє кохання зустрів в Ізмаїлі – майбутня дружина вчилась на педагогиню. 2015 року народилась родина, потім – донька та трохи пізніше - син. Олександр весь свій час віддавав родині, професії та автівкам, працював на підприємстві водієм (розвозив продукти), не відмовляв друзям у допомозі, волонтерив, донатив.
16 березня 2023 року Україна призвала його на захист рідної землі від російської навали. Після навчання військовій справі опинився в районі проведення бойових дій. Був водієм – вивозив поранених та загиблих побратимів.
Був нагороджений відзнакою Командувача військ оперативного командування «Південь».
…Його чекали вдома на початку лютого – він збирався у відпустку.
Але повномасштабна воєнна агресія росії проти України перекреслила плани та мрії…
При виконанні завдання (їхав вивозити поранених) водій протитанкового взводу 2 механізованого батальйону солдат Олександр Олександрович Горобченко, вірний військовій присязі та українському народові, віддав за нашу спільну Перемогу над ворогом найдорожче – власне життя.
Ми втратили найріднішу людину, двоє дітей залишилися без найкращого тата, батьки втратили єдиного сина. Сильний, мужній, веселий.
Війна забирає найкращих…
Вічна пам’ять і вічна слава Українському Воїну, який до останнього подиху захищав рідну Україну і кожного з нас!
Пане Президент, я Горобченко Олена Русланівна, прошу Вас підтримати мою петицію та присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку, Горобченко Олександру Олександровичу, 20.09.1993 р.н.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Героям слава!
В 2010 році, після завершення навчання в девʼятому класі загальноосвітньої школи приїхав до Ізмаїла до технікума, де вчився на механіка – автівки увійшли в його життя в ранньому дитинстві: батько-шофер посадив сина за кермо, коли тому не виповнилось і десяти рочків. Навчання продовжив у Києві – у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Своє кохання зустрів в Ізмаїлі – майбутня дружина вчилась на педагогиню. 2015 року народилась родина, потім – донька та трохи пізніше - син. Олександр весь свій час віддавав родині, професії та автівкам, працював на підприємстві водієм (розвозив продукти), не відмовляв друзям у допомозі, волонтерив, донатив.
16 березня 2023 року Україна призвала його на захист рідної землі від російської навали. Після навчання військовій справі опинився в районі проведення бойових дій. Був водієм – вивозив поранених та загиблих побратимів.
Був нагороджений відзнакою Командувача військ оперативного командування «Південь».
…Його чекали вдома на початку лютого – він збирався у відпустку.
Але повномасштабна воєнна агресія росії проти України перекреслила плани та мрії…
При виконанні завдання (їхав вивозити поранених) водій протитанкового взводу 2 механізованого батальйону солдат Олександр Олександрович Горобченко, вірний військовій присязі та українському народові, віддав за нашу спільну Перемогу над ворогом найдорожче – власне життя.
Ми втратили найріднішу людину, двоє дітей залишилися без найкращого тата, батьки втратили єдиного сина. Сильний, мужній, веселий.
Війна забирає найкращих…
Вічна пам’ять і вічна слава Українському Воїну, який до останнього подиху захищав рідну Україну і кожного з нас!
Пане Президент, я Горобченко Олена Русланівна, прошу Вас підтримати мою петицію та присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку, Горобченко Олександру Олександровичу, 20.09.1993 р.н.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Присяжнюк Інна Олександрівна
26 червня 2024
2.
Никонець Євгенія Іванівна
26 червня 2024
3.
Терещенко Вікторія Юріївна
26 червня 2024
4.
Можаєва Ольга Олександрівна
26 червня 2024
5.
Лещишин Наталія Василівна
26 червня 2024
6.
Дуб Олег Миколайович
25 червня 2024
7.
Гарасимів Галина Володимирівна
25 червня 2024
8.
Вагилевич Надія Русланівна
25 червня 2024
9.
Моспанчук Таїсія Вікторівна
25 червня 2024
10.
Орлов Владислав Віталійович
25 червня 2024
11.
Курлятович Галина Богданівна
25 червня 2024
12.
Дементєєва Наталка Миколаївна
25 червня 2024
13.
Переяслов Сергій Володимирович
25 червня 2024
14.
Куклій Світлана Петрівна
25 червня 2024
15.
Михайлицький Михайло Михайлович
25 червня 2024
16.
Демяненко Ольга Сергіївна
25 червня 2024
17.
Серенко Олександра Володимирівна
25 червня 2024
18.
Ісак Анатолій Анатолійович
25 червня 2024
19.
Власов Віталій Васильович
25 червня 2024
20.
Соляник Ірина Юріївна
25 червня 2024
21.
Потапенко Тетяна Олексіївна
25 червня 2024
22.
Максимів Наталія Романівна
25 червня 2024
23.
Рожко Олег Володимирович
25 червня 2024
24.
Усенко Світлана Петрівна
25 червня 2024
25.
Псарьова Тетяна Миколаївна
25 червня 2024
26.
Гук Тетяна Володимирівна
25 червня 2024
27.
Кручок Ірина Ігорівна
25 червня 2024
28.
Маслова Вікторія Юріївна
25 червня 2024
29.
Фіалова Наталія Сергіївна
25 червня 2024
30.
Фірсова Тетяна Юріївна
25 червня 2024