Петиція про присвоєння почесного звання “Герой України” (посмертно) старшому лейтенанту, заступнику начальника прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування 17 прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського Білинського Ярослава Миколайовича (17.11.1993 - 23.01.2024).

Шановний Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання “Герой України” (посмертно) моєму чоловікові, Білинському Ярославу Миколайовичу, заступнику начальника прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування Держприкордонслужби.
Ярослав народився 17 листопада 1993 року у селі Городище Піщанського району Вінницької області. Дитинство та юність він провів у місті Одеса.

З 12 років Ярослав почав будувати спортивну кар’єру, він був майстром спорту з веслування та каное. Неодноразово захищав честь Одещини ставав золотим призером чемпіонату України, брав участь у чемпіонаті Європи.
У 2011 році його призвали на строкову військову службу до спортроти внутрішніх військ України. Там Ярослав почав виступати за спортивне товариство “Динамо”, яке не залишив і після звільнення у запас.

У 2014 році Ярослава мобілізували до Одеського прикордонного загону. Він служив у спецпідрозділі мобільної прикордонної застави. У червні разом зі своїм підрозділом у складі зведеної від Південного регіонального управління ДПСУ 5-ї мотоманеврової групи вступив на захист державного кордону для відновлення втраченого над ним контролю. Брав участь у звільненні від російських окупантів пункту пропуску «Довжанський».

У 2017 році продовжив службу за контрактом в 17-му прикордонному загоні імені полковника Олександра Жуковського.

У 2021 році Ярослава призначили на службу у відділ прикордонної служби «Вилкове». У період з липня по жовтень 2022 року разом з побратимами виконував бойові завдання на ділянці Бердянського прикордонного загону в районі міста Марганець.

У 2023 році Ярослав перевівся до бойового підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування. Працював на посаді заступника начальника прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування.

У складі підрозділу Ярослав брав участь у бойових діях на ділянках в межах Сватівського району Луганської області. Неодноразово залучався для організації несення служби на найбільш відповідальних та небезпечних ділянках фронту. Під час проведення штурмових ворожих дій постійно очолював оборону на позиціях відділень.

23 січня 2024 року серце мого чоловіка зупинилося, вдома, під час відпустки.
Мужній, відважний прикордонник, спортсмен пішов з життя раптово.
За своє життя мій чоловік Білинський Ярослав Миколайович був нагороджений нагрудними знаками - “Прийшли - перші, пішли - останні” (5 мотоманеврена група ДПСУ); - “Ветеран війни”; “Учасник АТО”.
Почесними відзнаками - “Перемога за нами” сектор “Д”, “За службу державі” (всеукраїнська ГО “Спілка ветеранів та працівників силових структур України “Звитяга”).
Ярослав був хоробрим, мудрим, відданим своїй справі, професіоналом. Завжди відповідально ставився до поставлених завдань. Він не жалівся на втому, а навпаки мотивував побратимів на боротьбу за Україну. Його смерть стала великим ударом для всіх, хто його знав та завжди був пліч-о-пліч.
Його матір втратила єдиного сина, я залишилася вдовою, а наші маленькі доньки осиротіли. Це непоправна втрата, це велика рана у наших серцях, яка вже ніколи не загоїться.
В пам’ять про прикордонника Білинського Ярослава Миколайовича прошу про присвоєння йому найвищої державної нагороди України - “Герой України” (посмертно).