Шановний пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) партизану-волонтеру Вишньову Дмитру Олександровичу 24.03.1981 року народження.
З перших хвилин повномасштабного вторгнення рф на територію України, зокрема на Сумщину, Дмитро один із перших кинувся на допомогу: евакуював людей з прикордонного села Грабовське. Як він в той момент говорив: "Я бачив пекло. Раніше таке побачити можна було лише в кіно".
Коли місто Тростянець та село Боромля Сумської області були окуповані, магазини та аптеки розграбовані, уже були перші вбиті росіянами, Дмитро, ризикуючи своїм життям, возив до міста Тростянець та прилеглих сіл молоко з місцевого сільгосппідприємства та інші продукти; їздив до міста Суми по ліки та засоби гігієни для пенсіонерів та дітей.
Завдяки своїм переміщенням він знав, де знаходяться ворожі блокпости та в яких напрямках рухається ворожа техніка. Дані передавав військовим ЗСУ.
10 березня 2022 року, під час одного такого рейсу, Дмитро був затриманий військовими рф на блокпосту у місті Тростянець.
За свідченням очевидців, його зупинили, витягли з машини, зв'язали руки за спиною, очі зав'язали та кинули на землю. Через деякий час його повезли у невідомому напрямку. Коли рідні намагалися додзвонитися Дмитру, то на один такий дзвінок відповів російський офіцер і сказав, що живим його (Дмитра) не побачимо, якщо він не розповість всієї правди. До деокупації міста Тростянець більше рідні ніякої інформації про Дмитра не мали.
26 березня 2022 року військові ЗСУ знайшли понівечене тіло чоловіка в оглядовій ямі гаража Тростянецької Адміністрації, де під час окупації знаходився штаб загарбників.
Руки чоловіка були зв'язані за спиною, лице понівечене, очі виколоті, зуби вибиті. Тіло було важко розпізнати. 27 березня брат впізнав тіло закатованого Дмитра.
За життя Дмитро був веселим, товариським, готовим завжди прийти на допомогу.Був найкращим Татом для своєї доньки, люблячим сином для батьків та чудовим братом.
Дмитро віддав найцінніше за нас із вами, за мир - своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.
Потрібно мати велику мужність, щоб в повній окупації, ризикуючи своїм життям, виконувати розвідувальні дії та передавати інформацію нашим військовим.
Саме тому Вишньов Дмитро Олександрович заслуговує на звання Герой України, а його мужні вчинки мають залишитися у пам'яті українського народу.
Уклін та шана Герою! Вічна пам'ять! Слава Україні! Герої не вмирають!