Присвоєння звання Героя України почесному войну!

Присвоєння звання "Герой України" (ПОСМЕРТНО) КАЛУГІНУ Ігорю Валентиновичу (позивний МІЧМАН), військове звання молодший лейтенант, командир зв’язку 17 ОМПБ «Кіровоград» 57 ОМПБр військової частини А4279.



Шановний, пане Президенте України!
Прошу Вас розглянути петицію від імені рідних та кола друзів щодо присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) в честь мого батька, КАЛУГІНА Ігоря Валентиновича (позивний МІЧМАН), військове звання молодший лейтенант, командир зв’язку 17 ОМПБ «Кіровоград» 57 ОМПБр військової частини А4279.
Батько 3-х дітей, військовослужбовець МорФлоту, перекваліфікований боєць сухопутних військ ЗСУ, зв’язківець який поліг від ворожого дрону 23 січня 2024 року на бойовому завданні поблизу лінії зіткнення» в районі с. Табаївка Куп’янського району (Харківської області).
Калугін Ігор Валентинович народився 25 лютого 1973року.
Родом із «корабельного» Миколаєва, де звісно служив спершу на МорФлоті - звідкіля і отримав свій позивний «Мічман».
Цивільний проміжок свого трудового шляху він був і підприємцем, колись і фотографом (як його найбільше запам’ятали місцеві з Кременчука).
З початком АТО намагався долучитись добровольцем. Але через нечітку співставність морських та сухопутних звань довелось довчитись. Закінчив він Київське вище військово-інженерне училище зв’язку та перекваліфікувавшись в Полтаві - став до лав сухопутних військ Збройних Сил України.
З квітня 2016 року боронив територіальну цілісність нашої Держави на суші пройшовши АТО, ООС, давав гідну відсіч агресору під час повномасштабного вторгнення російської федерації проти України, наскільки йому вистачило власних сил заради нашої Перемоги.
Згадую, як Батько розповідав ситуацію шодо складного виводу своїх побратимів на Луганському напрямку під Лисичанськом, де їм було зовсім «несолодко».
«Це гідний воїн, це гідна людина, це гідна дитина своєї країни. Ми були на Луганському напрямку разом; ми були на Херсонщині під час контрнаступу, планували дії, ми були в Бахмуті взимку, коли "Вагнер" наступав ..» - так відгукувався за Ігоря і його командир.
До теми написання цієї петиції рідних надихнув також і коментар-співчуття під постом про його загибель: «Це справді герой, який маючи трьох дітей, все одно захищав нас. Честь та хвала таким героям.».
Для мене це так, бо з початку російської агресії він обрав лиш цей шлях.
«Це справді моє - і я знайшов тут себе!» - такі слова батька були вже на війні.
Протягом своєї військової кар’єри, Батько вже мав на своєму рахунку медалі та нагороди, як от: відзнака Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби», відзнака Міністерства оборони України «15 років сумлінної служби», відзнака Міністерства оборони України «20 років сумлінної служби», відзнака Міністерства оборони України – нагрудний знак «Знак пошани», нагрудний знак «Ветеран війни», відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнака начальника Генштабу ЗСУ нагрудний знак «Учасник АТО».
Такий був його трудовий та життєвий шлях!
Калугін Ігор Валентинович був справжнім патріотом своєї країни, відданий син своєї Вітчизни, який із честю і наснагою виконував всі покладені перед ним завдання. Батько гідно виконував свій обов’язок щодо захисту своєї держави та віддав найцінніше що мав – своє життя, щоб всі інші мали змогу жити у вільній і незалежній Україні.
Петиція подається у день його народження, 25 лютого 2024 року, йому б виповнилось 51 рік.
Як відомо, згідно зі статутом відзнаки «Героя України», це звання може присвоюватись президентом громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначних трудових досягнень.
Що ж геройські вчинки на фронті, в наш непростий час - це звісно вже не рідкість щодо наших воїнів які боронять територіальну цілісність та недоторканість держави. Та співмірність вчинків складна тема фактів та філософії думок кожного. Але для всіх нас - ті, хто боронить нашу землю та ті, хто загинув - вже наші герої, які стають справжніми символами відваги, жертовності та патріотизму.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ!