Шановний пане Президенте!Прошу Вас розглянути дану петицію про присвоєння почесного звання Героя України(посмертно)моєму брату військовослужбовцю 117-ї окремої механізованої бригади(в/ч А4674)Удодіку Івану Васильовичу 22.02.2000 р.н.
З перших днів повномаштабного вторгнення Іван поповнив ряди Збройних Сил.Проходив службу на посаді бойового медика розвідувальної роти в 117-ій окремій механізованій бригаді(в/ч А4674).
Молодий чоловік,в розквіті років пішов захищати свою країну,свою сім’ю.Пройшовши спеціалізовані навчання,обрав саме рятувати людські життя на полі бою.Адже людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю згідно Конституції України.Разом з побратимами боронив територіальну цілісність нашої держави.Проте не зберіг власного життя.18.09.23 героїчно загинув під Роботино,Запорізької обл. під час виконання бойового завдання від мінометного обстрілу.В боях з окупантами обірвалось його життя.Мій брат був відданим громадянином і в зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності,
внаслідок артилерійського обстрілу противника отримав поранення, несумісні з життям.Вірний військовій присязі,під час бойових дій за нашу Батьківщину виявив стійкість,мужність та відданість.А найбільша форма відданості це віддати своє життя заради інших.Саме тому,бойовий медик,Удодік Іван Васильович, заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України.На жаль,посмертно.
Я пишаюсь своїм братом.Він став щитом задля нашої свободи,задля наших мрій та задля миру,так і не здійснивши власних бажань. Дуже прикро,що не встиг отримати нагороди за життя.Свій обов’язок він виконав сповна,отже тепер наш обов’язок - гідно вшанувати пам’ять загиблого.
Уклін та шана Герою.Вічна пам’ять.Слава Україні!