Присвоєння звання «Герой України» (посмертно) лейтенанту Зайчен-ку Сергію Вікторовичу, командиру 3 механізованого взводу 2 механізо-ваної роти 107 механізованого батальйону 63 окремої механізованої бригади

Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання «Герой України» (посмертно) громадянину України, хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю Збройних Сил України, командиру 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 107 механізованого батальйону 63 окремої механізованої бригади, лейтенанту ЗАЙЧЕНКУ СЕРГІЮ ВІКТОРОВИЧУ 02 жовтня 1999 року народження, який загинув 25 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання у зв’язку з виконанням конституційного обов’язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності в районі міста Бахмут Бахмутського району Донецької області.
Сергій Вікторович Зайченко проживав у Житомирській області в місті Бердичеві по вулиці Івана Огієнка, 50.
Після початку військової агресії Російської Федерації та повномасштабного вторгнення окупаційних військ на територію України Зайченко Сергій без повістки звернувся до військкомату та з 11.04.2022 року був призваний до лав ЗСУ. І в період з 14.05.2022 року до 25.12. 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Він мужньо виконував свій обов’язок: брав участь у найзапекліших боях на територіях Баштанського та Миколаївського районів Миколаївської об-ласті, Херсонського району Херсонської області, Бахмутського та Краматорського районів Донецької області.
Йшов запеклий бій на східній околиці міста Бахмут Донецької об-ласті. З 14:15 до 17:20 відбувся шалений артилерійський та стрілецький обстріл збройними силами Російської Федерації позицій ЗСУ. Сергій Зайченко як командир взводу, намагаючись витягнути пораненого, а згодом з’ясувалося, що загиблого побратима, отримав мінно вибухову травму та інші осколочні травми із залученням декількох ділянок тіла, що виявилися не сумісними з життям.
Сергій загинув як справжній герой, як правдивий патріот своєї Батьківщини, як вірний товариш.
Патріотами не народжуються. Ними стають небайдужі до історії свого краю, закохані в рідну мову та залюблені у рідну землю юнаки та дівчата. Сергій іще зі шкільних років вирізнявся допитливістю, наполегливістю. Активно розвився, вдосконалюючи різноманітні свої спортивні захоплення. А коли відродилася Всеукраїнська військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»), маючи безумовний авторитет серед однолітків, очолив гімназійний рій «Козацький дозор», який за безпосередньої його активної позиції щодо тренувань як і у військово-прикладних видах спорту, так і в теоретичній підготовці, переміг на районному етапі, а на обласних змаганнях виборов першість зі стрільби та спортивного орієнтування.
Сергій також брав участь у предметних олімпіадах з історії та української філології та часто виборював призові місця і в цих інтелектуальних конкурсах.
Сергій Зайченко мав світлі та великі плани на своє життя. У 2017 році успішно закінчив Гришковецьку гімназію Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області. У 2021 році отримав диплом бакалавра та продовжував навчатися в магістратурі Білоцерківського національного аграрного університету. А диплом магістра уже захищав просто з окопу 14 грудня 2022 року, де, як згадували одногрупники, було так темно, що Сергія було ледь видно на екрані монітора.
За тиждень він віддав найцінніше – своє життя – задля того, щоб ми усі мали майбутнє у світлій, мирній та незалежній Україні. Герой до-клав усіх зусиль для гідного протистоянню ворогу. Сергій Вікторович Зайченко відважно та самовіддано виконував свій громадянський обов’язок до останнього подиху.
Понад усе на світі Сергій любив свою родину і життя. Він був най-кращим сином і надійним другом. Завжди і в усьому допомагав всім, хто б що не просив, і все робив на совість, в усьому прагнув досконалості, бо був доброю, світлою людиною. Коли знаходився в зонах бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки – був першим серед перших.
Сергію назавжди залишиться 23 роки. Юнак загинув, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій. Я щиро бажаю, аби його внесок у бажану перемогу був гідно відзначений та незабутий.
Шановний Пане президенте, просимо розглянути цю петицію та присвоїти звання Героя України (посмертно) Сергію Вікторовичу Зайченку.