Присвоєння звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту, хороброму захиснику нашої країни, Свиридову Микиті Сергійовичу, 08.06.1996 року народження, старшому солдату 3-ої бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Спартан».

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту, хороброму захиснику нашої країни, Свиридову Микиті Сергійовичу, 08.06.1996 року народження, старшому солдату 3-ої бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Спартан».
Микита народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, проживав та навчався у
с. Миколаївка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області. Після навчання в школі та технікумі пішов працювати на шахту Дніпровська. З 2017 по 2019 роки Микита проходив строкову службу у 169-му навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого.
З 2020 року Микита почав служити у Національній гвардії України в військовій частині 3024 (м. Павлоград), в 2021 році перевівся в військову частину 3021 Національної гвардії України (м. Дніпро), з 2023 року добровільно перевівся в військову частину 3017 Національної гвардії України (м. Харків) в 3-у бригаду оперативного призначення Національної гвардії України «Спартан».
З перших днів повномасштабного вторгнення Микита став на захист незалежності та територіальної цілісності України, справжній патріот, мужній воїн виконував бойові завдання в найгарячіших точках Харкова, Бахмута та Запоріжжя! Воїн вірно і до останнього подиху захищав нашу державу!
Ще під час служби в військовій частині 3024 (м. Павлоград) в караулі Микита надавав першу медичну допомогу товаришу по службі, якому стало погано до приїзду швидкої допомоги. Він завжди приходив на допомогу. Так і сталось 02 січня 2024 р.
Мужньо виконувавши свій військовий обов’язок, 02 січня 2024 р. вночі Микита разом зі своїми побратимами їхали з Запорізького напрямку с. Роботине з бойового завдання і підірвались на міні, маючи тяжкі опіки майже всього тіла, перебуваючи в опіковому шоці тяжкого ступеню, ризикуючи своїм життям Микита витягнув з полум’я свого командира розрахунку і потушив його в калюжі. Його командир на жаль помер невдовзі в лікарні. Микита отримав опіки 3-го ступеню майже всього тіла і 33 дні боровся за своє життя в лікарнях Запоріжжя, Дніпра та Вінниці, але 04 лютого 2024 р. його серце назавжди зупинилось. Він був зразковим воїном, вірним побратимом та віддав своє безцінне життя за Україну, її свободу і незалежність. Він завжди казав «Бути воїном – жити вічно».
Він відважно виконав свій обов’язок громадянина України, поклавши життя заради того, щоб його сімʼя, рідні та всі ми мали майбутнє у світлій, мирній та незалежній Україні. Ця петиція - найменше, що можна зробити для вшанування пам'яті нашого Героя - мужнього, сміливого, відважного, який був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Він був найкращим сином, братом, коханим чоловіком, племінником, онуком, другом, побратимом та товаришем. Нашому Герою тепер назавжди 27, він віддав за нас із вами саме найцінніше - своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій.
Для всіх рідних, він був та є справжнім Героєм.
Пане Президенте, від імені рідних, друзів, побратимів просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) старшому солдату Свиридову Микиті Сергійовичу.
Слава Герою України!
Слава Україні!