№22/217774-еп

Про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) солдату Ільченку Олександру Васильовичу 57 ОМПБр.

Автор (ініціатор): Ільченко Валентина Василівна
Дата оприлюднення: 06 лютого 2024
Шановний Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) солдату Ільченку Олександру Васильовичу, 20.08.1974 р.н., уродженцю селища Гоща Рівненської області.
Шановна експертна групо!
Прошу розглянути геройський вчинок відважного піхотинця 57 ОМПБр. імені Костя Гордієнка, який брав участь в обороні України, захисті безпеки населення та інтересів держави. Не залиште без уваги, бо це єдина можливість встановити справедливість!
Маючи хоробре серце, 27 лютого 2022 року Олександр добровільно поповнив лави ЗСУ. Під час проходження навчання ворожа ракета пролетіла над самісінькою головою і поцілила прямо у його палатку. Перші втрати додали ще більшої люті до ворога. Знаючи, що фундамен-том української армії є піхота, і чітко усвідомлюючи, що не у всіх вистачає сміливості йти туди, обрав саме її. Разом із побратимами боронив Луганщину, міста якої стали другим форпостом щодо стримування російської навали. Ситуація була надскладною. Постійно перебува-ючи в умовах інтенсивних бойових дій, бійці 57 ОМПБр стійко оберігали визначені рубежі на передовій. Із самого початку і до кінця Олександр був на нульовій позиції. Більше місяця в окопі, без заміни та відпочинку, під щоденними обстрілами у складі 2 роти 42 батальйону завдавав гідну відсіч ворогові. Його побратими зазначи-ли, що він був справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Загинув 11 травня 2022 року, рятуючи сержанта Ярослава Бабинця та проявивши винятковий героїзм у нерівному бою під час виконання бойового завдання біля смт.Тошківка. Як зазначив командир бригади Олександр Бакулін, ця локація була однією із трьох найгарячіших точок жорстоких боїв того часу. Бригада зазнавала великих втрат та мала багато зниклих безвісти і тому не всі погоджувалися туди йти. А Саша пішов. Зі слів воїнів, яким судилося вийти звідти живими, це тільки тому, що самі Ангели винесли їх на руках.
Зі свідчень побратимів 10 травня 2022р. командиром розвідувальної роти в/ч А1736 було поставлено завдання прочесати ліс в пошуках 10 одиниць ДРГ противника. Та надана інформація виявилася неправдивою. Це були розбиті позиції 17 батальйону, куди ворог підтягнув свої резерви. Із відеозвернення побратима – старшого солдата Олександра Хусаінова 57/42/2 в соціальних мережах ми дізналися, що це була героїчна боротьба 21 безстрашного воїна проти 2,5 рот противника, ворожої артилерії і танків - сльозою втраченого ока говорила правда. Безперервний обстріл тривав до темноти. Вночі Саша разом із Олександром Хусаіновим та Анатолієм Королем винесли вісьмох поранених, а на світанку, окопавшись ножем, зайняли найближчу позицію до ворога. Вступили в нерівний бій та, дивлячись прямо в очі смерті не відступили і не здалися. З одними автоматами та ціною власних життів тримали рубіж, усвідомлюючи, що на їхніх плечах лежить відповідальність за майбутнє всього українського народу. Всі вони Герої, які заслуговують найвищої вдячності!
Олександр із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він вчинив подвиг, повставши проти насилля, та пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу.
Рішенням сесії Гощанської селищної ради №1729 від 30 вересня 2022р. вулицю у селищі Гоща, на якій народився і виріс Олександр Ільченко - кавалер ордена "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно), перейменовано на його честь.
Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що Ільченко Олександр Васильович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Завдяки таким Героям ми обов’язково переможемо у цій війні, бо як сказав наш син: «Немає нічого міцнішого у світі, як хоробре серце мого тата-добровольця…»
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Фенько Євгеній Костянтинович
12 квітня 2024
2.
Черно Інна Юріївна
28 березня 2024
3.
Якобчук Наталія Юріївна
28 березня 2024
4.
Микитюк Микола Олександрович
28 березня 2024
5.
Нечай Тамара Дмитрівна
28 березня 2024
6.
Лисенко Марина Миколаївна
28 березня 2024
7.
Тітаренко Тетяна Євгеніївна
28 березня 2024
8.
Ваник Володимир Михайлович
28 березня 2024
9.
Янковська Юлія Володимирівна
28 березня 2024
10.
Восканян Надія Дмитрівна
28 березня 2024
11.
Кисла Ірина Вадимівна
28 березня 2024
12.
Головій Вікторія Юріївна
28 березня 2024
13.
Веретельник Олександр Вікторович
28 березня 2024
14.
Майстренко Олена Андріївна
28 березня 2024
15.
Руднєва Ірина Дмитрівна
27 березня 2024
16.
Соломон Тетяна Василівна
27 березня 2024
17.
Копотун Діана Олександрівна
27 березня 2024
18.
Бублінська Оксана Юріївна
27 березня 2024
19.
Назаренко Марина Анатоліївна
27 березня 2024
20.
Шлапак Наталія Вікторівна
27 березня 2024
21.
Милиця Марія Петрівна
27 березня 2024
22.
Кальченко Ірада Тофік Кизи
27 березня 2024
23.
Фетич Тетяна Сергіївна
27 березня 2024
24.
Седень Сніжана Григорівна
27 березня 2024
25.
Горжій Тетяна Геннадіївна
27 березня 2024
26.
Шалигіна Марина Юріївна
27 березня 2024
27.
Терзінова Катерина Леонідівна
27 березня 2024
28.
Вергун Вікторія Анатоліївна
27 березня 2024
29.
Солошенко Вікторія Едуардівна
27 березня 2024
30.
Ваник Іван Михайлович
27 березня 2024
25522
голосів з 25000
необхідних
Статус: На розгляді
Збір підписів завершено