Про присвоєння молодшому лейтенанту, Савчуку Михайлу Григоровичу, звання Герой України (посмертно)

Шановний пане Президенте!

Я, Савчук Марина, дружина загиблого воїна - Савчука Михайла Григоровича - командира 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) 25 ОБрОГП, в/ч 3030 Національної гвардії України, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму чоловіку звання Герой України (посмертно).
Молодший лейтенант Михайло Савчук, позивний Сава, загинув 30 липня 2023 року під час виконання службових обов’язків в районі Серебрянського лісу (поблизу міста Кремінна, Луганська область) внаслідок отриманої вибухової травми несумісної з життям під час артилерійського обстрілу противника.
Михайло народився в селі Білашів (Рівненська область). Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, де здобув професію інженера-будівельника. Проживав із родиною у місті Боярка Київської області. Займався підприємницькою діяльністю у сфері будівництва. Дуже любив риболовлю, захоплювався водінням автомобілів і був відмінним водієм.
Від початку повномасштабного вторгнення рф Михайло став до лав Добровольчого формування Боярської територіальної громади №1 ім. Євгена Коновальця. Був нагороджений Подякою Боярського міського голови за активну участь у захисті регіону під час активних бойових дій у Київській області.
Згодом був мобілізований до 25-ої бригади охорони громадського порядку імені князя Аскольда Національної гвардії України. Він без роздуму вирушив захищати Батьківщину, повторюючи рідним, що ніколи не зможе дивитися в очі своїм дітям, якщо не піде відстоювати їх майбутнє. Завдяки своїй сміливості та відданості за доволі короткий час пройшов шлях від звичайного солдата до молодшого лейтенанта. Побратими мого чоловіка говорять, що він був справжнім Героєм і взірцем для своїх бійців. Він ніколи не ховався і першим йшов у бій, ведучи за собою інших.
Указом Президента України від 18 грудня 2023 року № 821/2023 Михайла Савчука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Він був надзвичайно хорошою людиною, найкращим чоловіком, люблячим батьком, вірним сином, братом та другом. Завжди готовий усім допомагати, комунікабельний, щирий, веселий та справжній. Він вмів дарувати надію та впевненість оточуючим.
Дуже прошу Вас, пане Президенте, розглянути дану петицію та заради двох доньок (на момент загибелі батька їм було 3 і 15 років) присвоїти моєму чоловіку, Савчуку Михайлу Григоровичу, звання Герой України (посмертно).
Я знаю і розумію, що кожен, хто захищав і захищає Україну достойний звання Герой України. Проте зауважу, що мій чоловік, як справжній командир пішов у бій з ворогом першим і загинув, захищаючи своїх побратимів.
Вірний до останнього подиху ідеалам волі і свободи рідної України, своєму обов’язку і своїм побратимам, ціною свого життя, захищаючи нашу землю.