Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) МІТАКІ ВАЛЕРІЮ ВАЛЕРІЮВИЧУ

Шановний наш пан Прензидент.
Я, Мітакі Людмила Миколаївна дружина загиблого військовослужбовця Мітакі Валерія Валерійовича.
Прошу, благаю Вас розглянути петицію "Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)" моєму чоловіку.
Мітакі Валерій Валерійович народився 13.02.1992 році у селі Бендзарі Балтського р-н Одеської області там проживав і закінчив школу.
Коли почалася війна, він пішов добровільно 26.06.2022 р. захищати свою Батьківщину, а в серпні 19.08.2022 вже був мобілізованим офіційно у 7-й окремий батальйон АРЕЙ УДА, солдат-стрілець позивний "Фенікс" і виконував завдання.
Валерій 28 вересня 2022 року при захисті своєї Батьківщини а саме виконання боєвих завдань потрапив під артелерійський обстріл позицій розташованних у н.п. Білоусове , він одержав мінно-вибухову травму "Множинні поранення голови, правого плеча, сідниць, лівої гомілки і лівої кісті". Лежав пораненний у лікарні, трохи пролікувався і потім повернувся знову до своїх побратимів, та до своїх обов'язків, виконував бойові завдання і захищав свою Україну та сімь'ю.
Мітакі Валерій був нагородженним грамотою за самовіддану і сумлінну військову служб, патріотизм, високий професіаналізм, служіння Батьківщини, зразкове виконання бойових завдань.
Мітакі Валерій, позивний "Фенікс" , перебував у гарячих точках, допомогав рятувати життя наших бійців, був сміливим, хоробрим та мужнім воїном, командир і побратими поважали його тому що він був найкращим, справедливим та вірним своїм обов'язкам. Він завжди йшов вперед, небоячись нікого, хотів щоб ця війна скоріше закінчилась перемогою України, щоб ми жили у мирі та спокої і наша Україна була незалежна. У мого чоловіка було дуже багато мрій, але нажаль не одна його мрія не здійснится ніколи.
Мітакі Валерій Валерійович 07.06.2023 року загинув під час штурмових дій в н.п. Нескучне Волноваського р-н Донецької області отримавши поранення голови, грудної клітки та правого плеча, які призвели до смерті. Валерій пішов із життя як Герой України він боровся з заклятим ворогом до останього подиху та віддав своє найцініше це своє життя. Тому я, дружина, і мені дуже боляче просити це звання , але я мушу, заради пам'яті свого чоловіка розглянути петицію тому що їх повинні пам'ятати усі, якою ціною дійстається новий день і ранок, ціною наших героїв, іх власним життям.


Володимире Олександровичу, прошу, я вас благаю розглянути петицію і присвоїти моєму чоловіку Мітакі Валерію Валерійовичу звання Героя України (посмертно).


Ми живі тому що наші герої віддають найцініше - це своє життя.
Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям Слава!