Прошу підписати петицію про присвоєння почесного звання Героя України (Посмертно) військослужбовцюЗбройний сил України Мого брата Романюк Степан Васильович (РИМАР РУСЛАН ВАСИЛЬОВИЧ ) СПРОБА 2

Романюк Степан Васильович народився 24 березня 1997 року в селі Топорівці Городенківського району Івано – Франківської області в сім’ї Василя та Галини. В сім’ї росло двоє дітей: Іванна та Степан. Дуже любив малого дід Степан, в честь якого назвали хлопця. Відвідував дитячий садок « Світанок».
01 вересня 2003 року зарахований учнем Топорівської ЗОШ І - ІІІ ступенів. За час навчання проявляв свої здібності у складанні творів. Був дружнім та уважним до старших, допомагав у господарстві. Завжди умів відстоювати свою думку. Справедливість, ось ця риса притаманна хлопцю. Степан ріс добрим, чуйним, щирим, з однокласниками підтримував дружні стосунки. Мав багато друзів, любив спорт та займався ним. Під час навчання в школі брав активну участь в художній самодіяльності та спортивних змаганнях. Добросовісно відносився до даних йому доручень. Користувався авторитетом серед молоді. Цікавився музикою, особливо грою на гітарі.
В 2014 році закінчив Топорівську загальноосвітню школу І – ІІІ ступенів, поїхав на заробітки в Чехію…
З 26.02.2016 року до 16.08.2018 року Степан воював в зоні АТО, підписавши контракт на 2 роки у військовій частині А0284 м. Львів, контракт
затягнувся ще на 8 місяців. Брав участь безпосередньо в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. Після АТО повернувся до мирного життя. Періодично перебував закордоном на заробітках.
Війна застала Степана в Чехії, почувши про неї, не зміг залишитись на чужині, повернувся на рідну землю. Пішов добровольцем захищати її від орків, тому що був справжнім патріотом. Казав, що знає, що таке війна і не хоче, щоб прийшла в його дім. Степан з власної волі, за покликом серця призвався захищати Україну від ворога. 21 березня 2022 року Степан був вже у своїй




частині, а з 1 квітня 2022 року воював уже на передовій, брав участь у запеклих боях.
22 квітня 2022 року страшна звістка про смерть молодого юнака сколихнула
родину та Городенківську громаду. Загинув Герой на полі бою з російськими
окупантами на Харківщині, до останнього подиху захищаючи рідну землю. Для майбутнього України він пожертвував найціннішим - своїм життям!
Степан Романюк (Римар Руслан) був люблячим сином та братом, добрим другом, симпатичним хлопцем, хоробрим воїном та вірним побратимом, справедливою людиною. Загинув 18 квітня на Харківщині в бою з російськими окупантами. Герою нещодавно виповнилося 25 років. 27 квітня Городенківська громада попрощалася з солдатом 95 бригади ДШВ м. Житомира військової частини А-2900, 25-річним Романюком Степаном Васильовичем. Поховали воїна на сільському цвинтарі, біля Степана Стефурака, який загинув в зоні АТО.
24 березня 2023 року, в день народження Героя, на фасаді Топорівського ліцею Городенківської міської ради відкрито меморіальну дошку, завдяки сприянню сільських фермерів та працівників ліцею. Цього ж дня проведено волейбольний турнір, присвячений Степану Стефураку та Степану Романюку.
​ Світла та вічна пам’ять ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!!! Герої не вмирають!