Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України сержанту Дорошенку Ігорю Анатолійовичу

Шановний пане Президенте України!

Прошу присвоїти почесне звання Героя України Головному сержанту розвідувального взводу 3 аеромобільного батальйону 46 ОАЕМбр, сержанту ДОРОШЕНКУ ІГОРЮ “Полтава”, 07.06.1986 р.н., м.Полтава.

Коли у 2014 році російські війська, порушивши суверенітет України, перетнули державний кордон, Ігор Дорошенко, не задумуючись, сказав: “Я не допущу, щоб ворог прийшов у мій дім”.

Та добровільно, у складі батальйону поліції особливого призначення «Полтава», став на захист країни. Згодом усвідомив, що має можливість і бажання приймати участь в більш гарячих точках, та підписав контракт в 95 ОДШбр, потім в 5 БТГр. В цьому складі брав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, на посадах: стрілець-помічник гранатометника, снайпер.

В 2017 році, під час одного з бойових виходів, врятував життя своєму командирові, Банку Івану, помітивши та знявши мінно-вибухову розтяжку, яку той непомітно вже зачепив ногою.

За відмінне виконання своїх військових та громадянських обов’язків отримав статус Учасника Бойових дій та відзнаки : «Участь в АТО», « Ніхто крім нас- 20 років ДШВ», «За взірцевість у військовій службі», «Учасник Бойових Дій», «Ветеран Війни», «За вірність народу України», «За військову доблесть», «Обов’язок виконаний з честю» та грамоти і сертифікати за навчання « За стандартами НАТО».

З початком повномасштабного вторгнення, з березня 2022року, добровольцем в складі 95 ОДШбр, приймав участь у звільненні Київщини, починаючи з н.п. Копилов (Макарівський р-н) і до білоруського кордону.

На початку квітня 2022р була створена 46 ОАЕМбр, де Ігор Дорошенко на посаді командира розвідувального відділення розвідувального взводу 3 аеромобільного батальйону, брав безпосередню участь у звільненні Херсонщини вздовж р.Інгулець. А саме: н.п. Березнегувате, Білогірка, Давидів Брід та інші.

В серпні 2022р. отримав розрив зв’язок нижньої кінцівки, але не долікувавшись, повернувся на позиції.

З жовтня 2022 року був призначений на посаду Головного сержанта розвідувального взводу 3 аеромобільного батальйону 46 ОАЕМбр, та тимчасово виконував обов’язки командира розвідувального взводу.

В грудні 2022 року, в підпорядкуванні Ігоря, розвідувальний взвод виконував бойові завдання в н.п. Бахмут та повернувся без втрат. Під час цього виходу Ігор влучно «спрацював по трикутнику»: це дозволило знищити великий склад БК окупантів, що не давав нашим бійцям жодної можливості продовжувати бій.

Побратим Боєв Андрій Геннадійович «Болгар», так згадує його:

«Про всі героїчні вчинки Ігоря можна писати цілі книжки. Ігор був дуже відважним, сміливим, та професійним військовим. Він багато чого навчив, і навіть не тільки товаришів нашого підрозділу. Коли наш батальон отримав СПГ (станковий противотанковий гранатомет), ніхто з бійців не вмів ним користуватись. «Полтава» замість власного відпочинку, виявивши ініціативу та з дозволу комбата, проводив навчання по СПГ, адже це дуже корисна і ефективна зброя.

Коли ми виїхали на штурм околиці Бахмуту, потрібна була підтримка великого калібру, Ігор мені наказав,грузити СПГ, і їхати до моста, аби допомогти хлопцям. «Полтава» не міг спокійно сидіти тоді, коли іншим було важко. Він не чекав наказу в скрутній ситуації, здатний був сам прийняти важливе рішення. Під його командуванням побратими влучали прямо по цілі,та вели бій, поки бійці не вийшли з оточення.

Також, ще пригадую, як почався штурм Бахмуту, танкісти відмовились їхати через понтонний міст, мов не витримає. Та вже 2 години як йде штурм, хлопці наші гинуть. Мені їх переконати не вдалось. Через 10 хвилин, «Полтава» вже також був біля танків, та горлав до танкістів з вимогою їхати, одночасно доносячи це їх командирові по рації. Після 15 хвилин «лекції» від «Полтави» танки поїхали, і почали робити свою роботу.

Ігор завжди думав в першу чергу про побратимів, а потім вже про себе.

Через кілька днів, біля нас стояли ТРО. Почався обстріл, у них з’явився 300. Потрібно було викликати евакуацію. Не дивлячись на небезпеку, Ігор піднявся, щоб викликати допомогу та був поранений. Хочу наголосити на тому, що Ігор, ризикуючи своїм життям допоміг іншому, зовсім не знайомому бійцю.

Перебуваючи в лікарні, поранений, він постійно телефонував хлопцям. Даючи поради, намагався максимально допомогти, навіть, проводив навчання по відео-зв’язку. Незважаючи на погане самопочуття та біль, постійно шукав волонтерів щоб допомогти та забезпечити усім необхідним хлопців.

Він був завжди в перших рядах: їхати на завдання, бойові - він обов’язково. Щоб лише бути поряд з побратимами.

Коли з’являлися 300, та евакуація не могла прибути вчасно через постійні обстріли, незважаючи на небезпеку, Ігор ані на хвилину не задумуючись, наказував: «Беремо машину і самі вивозимо».
Він робив усе щоб урятувати життя. Не важливо чи це друг, чи людина яку він навіть не знає.
Це Людина з великої літери, дійсно Герой, для якої першочерговими є життя та безпека оточуючих, а вже потім все інше»»

10.01.2023 н.п. Соледар було оточено ворожими силами, 3 аеромобільний батальйон виходив з міста з боями. Після виходу з міста, 11.01.2023 розвідувальний взвод зайняв позиції поблизу н.п. Благодатне в посадках. 16.01, під час виконання бойового завдання, Ігор отримав поранення та був госпіталізований до Краматорську.

Переніс не одну операцію та з нетерпінням чекав вже повернення в стрій. Але, нажаль, остання операція стала для нього фатальною.

2 квітня 2023 року серце Воїна зупинилось в лікарні рідного міста Полтави.


З початку повномасштабного вторгнення був нагороджений орденами «За Мужність ІІІ ступеня», «За Мужність ІІ ступеня» (посмертно), «За важке поранення» (посмертно), «За оборону Києва», іменним годинником, «За поранення», «Україна-понад усе».
Ігор був справжнім патріотом, взірцем мужності , наповнений оптимізмом, силою духу та непереборною жагою до життя.

Користувався великою повагою у друзів та побратимів, залишивши по собі тільки найтепліші спогади.

Був справжньою опорою, залізною стіною для своєї дружини, маленького сина, батьків та сестри.

Він віддав своє життя за вільну Україну та мир, маючи ще багато нездійсненних планів.

Враховуючи весь викладений бойовий шлях, всі зразкові та професійні дії, виняткові командирські здібності, а також за неодноразове здійснення визначних геройських вчинків, просимо ініціювати перед Комісією державних нагород та геральдики питання про внесення Подання на нагородження Дорошенка Ігоря званням Героя України посмертно з врученням ордена «Золота Зірка».
Прошу погодити відповідне Подання, та видати Указ про присвоєння звання Герой України.

Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!

Слава всім, хто захищає Україну!

Слава Україні! Героям Слава!