№22/216564-еп
Присвоєння почесного звання Героя України ( посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Мориконю Ігорю Дмитровичу
Автор (ініціатор): Мориконь Галина Михайлівна
Дата оприлюднення: 23 січня 2024
Шановний пане Президенте!
Я, Мориконь Галина Михайлівна, дружина загиблого захисника, мужнього, сміливого, відданого Батьківщині, чоловіка та батька Мориконя Ігоря Дмитровича, який брав безпосередню участь у бойових діях спрямованих на здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії. Звертаюся до Вас з проханням розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно), Кіборгу Донецького аеропорту, гранатометнику механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини А4574, старшому солдату Мориконю Ігорю Дмитровичу 23.07.1968 року народження.
Ігор Мориконь був учасником Революції Гідності. 18 лютого 2014 року під час найгарячішої її фази, коли силовики у процесі штурму застосовували помпові рушниці і гранати російського виробництва, в тому числі РГД, а оборонці а своєму арсеналі мали лише бруківку і «коктейлі", Ігор отримав вогнепальне поранення.
Коли ворог посунув на Донеччину, він знову не зміг стояти осторонь і, недолікувавши поранення, кинувся захищати країну, брав участь у боях за Донецький аеропорт в складі ДУК "Правий Сектор", де неодноразово рятував побратимів, ризикуючи власним життям, а вже 3 жовтня 2014 року під час ворожого обстрілу старого терміналу Ігор отримав важке поранення та контузію. Після чого на декілька років змушений був покинути воєнну справу.
У перший ж день повномасштабного вторгнення, Ігор, не зважаючи на те, що вже був інвалідом війни ІІІ групи, пішов добровольцем захищати нашу країну. Спершу був Київ, потім Київщина, Чернігівщина, Харківщина і знову Донеччина, та цього разу це були Соледар і Бахмут. Бахмут і став останнім містом, яке йому довелося боронити, адже будучи вірним Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 10 травня 2023 року, отримавши вибухову травму. Ігор віддав найцінніше - своє життя заради наближення перемоги, заради того, щоб Україна мала шанс стати по-справжньому незалежною і вільною.
Мориконь Ігор Дмитрович — справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду — Герой України (посмертно). Він захищав нашу країну від лютого ворога, проявляючи мужність, відвагу та професіоналізм. Поставив Батьківщину вище за життя, за що здобув вічну шану і славу.
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!
Я, Мориконь Галина Михайлівна, дружина загиблого захисника, мужнього, сміливого, відданого Батьківщині, чоловіка та батька Мориконя Ігоря Дмитровича, який брав безпосередню участь у бойових діях спрямованих на здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії. Звертаюся до Вас з проханням розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно), Кіборгу Донецького аеропорту, гранатометнику механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини А4574, старшому солдату Мориконю Ігорю Дмитровичу 23.07.1968 року народження.
Ігор Мориконь був учасником Революції Гідності. 18 лютого 2014 року під час найгарячішої її фази, коли силовики у процесі штурму застосовували помпові рушниці і гранати російського виробництва, в тому числі РГД, а оборонці а своєму арсеналі мали лише бруківку і «коктейлі", Ігор отримав вогнепальне поранення.
Коли ворог посунув на Донеччину, він знову не зміг стояти осторонь і, недолікувавши поранення, кинувся захищати країну, брав участь у боях за Донецький аеропорт в складі ДУК "Правий Сектор", де неодноразово рятував побратимів, ризикуючи власним життям, а вже 3 жовтня 2014 року під час ворожого обстрілу старого терміналу Ігор отримав важке поранення та контузію. Після чого на декілька років змушений був покинути воєнну справу.
У перший ж день повномасштабного вторгнення, Ігор, не зважаючи на те, що вже був інвалідом війни ІІІ групи, пішов добровольцем захищати нашу країну. Спершу був Київ, потім Київщина, Чернігівщина, Харківщина і знову Донеччина, та цього разу це були Соледар і Бахмут. Бахмут і став останнім містом, яке йому довелося боронити, адже будучи вірним Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 10 травня 2023 року, отримавши вибухову травму. Ігор віддав найцінніше - своє життя заради наближення перемоги, заради того, щоб Україна мала шанс стати по-справжньому незалежною і вільною.
Мориконь Ігор Дмитрович — справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду — Герой України (посмертно). Він захищав нашу країну від лютого ворога, проявляючи мужність, відвагу та професіоналізм. Поставив Батьківщину вище за життя, за що здобув вічну шану і славу.
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Фенько Євгеній Костянтинович
12 квітня 2024
2.
Коваль Марина Ігорівна
28 лютого 2024
3.
Стельмащук Ольга Станіславівна
28 лютого 2024
4.
Патерок Олена Григорівна
28 лютого 2024
5.
Ковальчук Марія Василівна
28 лютого 2024
6.
Мартинюк Роман Олександрович
28 лютого 2024
7.
Пізнюр Дарина Віталіївна
28 лютого 2024
8.
Придатченко Олена Сергіївна
28 лютого 2024
9.
Ганута Тетяна Миколаївна
28 лютого 2024
10.
Поліщук Ганна Робінзонівна
28 лютого 2024
11.
Дробот Марія Віталіївна
28 лютого 2024
12.
Ясінська Людмила Леонідівна
27 лютого 2024
13.
Кривогуз Юлія Сергіївна
27 лютого 2024
14.
Кушнір Віра Максимівна
27 лютого 2024
15.
Борисенко Іван Васильович
27 лютого 2024
16.
Чернишенко Олена Ігорівна
27 лютого 2024
17.
Іщенко Анастасія Анатоліївна
27 лютого 2024
18.
Руда Мар'яна Михайлівна
27 лютого 2024
19.
Матущак Марина Вікторівна
27 лютого 2024
20.
Стельмащук Ганна Вікторівна
27 лютого 2024
21.
Лісняк Юлія Вікторівна
27 лютого 2024
22.
Курило Наталя Володимирівна
27 лютого 2024
23.
Петроченко Тетяна Миколаївна
27 лютого 2024
24.
Процишин Оксана Романівна
27 лютого 2024
25.
Шапкіна Віталіна Іванівна
27 лютого 2024
26.
Чернюх Юлія Олександрівна
27 лютого 2024
27.
Ковальчук Анастасія Олегівна
27 лютого 2024
28.
Біляковська Оксана Володимирівна
27 лютого 2024
29.
Кушнірук Аліна Анатоліївна
27 лютого 2024
30.
Полянська Ірина Артурівна
27 лютого 2024