Дмитро Цибак народився 25 січня 1988 року у селі Горянка Вознесенського району Миколаївської області.
У 2011 році закінчив юридичний факультет у Київському міжнародному університеті. До 2019 року працював у правоохоронних органах в Южноукраїнську Миколаївської області.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, то Дмитро пішов добровольцем спочатку до територіальної оборони у Южноукраїнську, пізніше долучився до лав ЗСУ.
Свій основний шлях Дмитро пройшов у складі 117-тої окремої механізованої бригади, беручи участь у боях біля села Волохів Яр, що на Харківщині, в Бахмуті, Соледарі, Курахове та Мар’їнці.
Боєць мав позивний “Ахілл”. Дмитро був командиром четвертої механізованої роти другого механізованого батальйону 117 ОМБ.
У серпні 2023 року, Дмитро Цибак разом із побратимами перебував на запорізькому напрямку, біля села Роботине.
7 серпня Дмитро отримав поранення несумісні з життям. Він загинув під час бойового завдання.
Похований на рідній Миколаївщині.
Побратими Дмитра відмічали, що він мав такі якості, як сміливість, мужність, вірність.
У Дмитра Цибака залишалась дружина та двоє дітей. Родина досі не може оговтатись від втрати батька, сина та брата.
Дмитро Цибак загинув, мужньо захищаючи суверенітет та цілість України! Герою було всього 35 років на момент загибелі. Родина загиблого бійця просить Президента Володмира Зеленського присвоїти звання Героя України Дмитру Цибаку посмертно.