№22/215690-еп
Присвоєння звання Героя України та нагородити Орденом "Золота Зірка" навідника танкового батальйону, військової частини А1815 першої танкової бригади 2 танкового батальйона, 5 танкової роти, старшого солдата Алексійчука ЄвгенІя Олександровича. (посмертно)
Автор (ініціатор): Шаповал Анастасія Сергіївна
Дата оприлюднення: 10 січня 2024
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України та нагородити Орденом "Золота Зірка", навідника танкового батальйону, військової частини А1815 першої танкової бригади 2 танкового батальйона, 5 танкової роти, старшого солдата Алексійчука ЄвгенІя Олександровича.
Євгеній Алексійчук народився 25 квітня 2001 року в місті Шостка. Закінчив Воронізьку загальноосвітню школу ім. П.О. Куліша, в дитинстві та юності захоплювався спортом. З дитинства Євгеній прагнув стати військовим, тому після здобуття середньої освіти вступив до Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Юнак любив і поважав свою родину, цінував своїх батьків і був прикладом для молодших братів.
«Веселий, товариський, завзятий, чесний, відповідальний», – такими словами згадують чоловіка його родичі.
Він мріяв створити міцну та велику сім’ю з коханою дівчиною, мати донечку та великий, затишний дім… Але на першому місті в житті Євгенія завжди була вірність Батьківщині та військовий обов’язок.
До повномасштабного вторгнення росіян він боронив незалежність України в зоні ООС. Улюбленим виразом при спілкуванні з родиною була фраза: «Прорвемся, мамо, обов’язково!». Бойові побратими стали для нього важливою частиною життя, його фронтової сім’єю. Здібного та працьовитому юнаку пропонували продовжити своє військове навчання, але він обрав бойове братерство. За блискучі досягнення був відзначений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест», почесними грамотами.
24 лютого 2022 року чоловік зустрів на військовій службі, за цей час побував на найгарячіших ділянках фронту. 16 грудня цього року навідник танкового взводу танкового батальйону Алексійчук Євгеній Олександрович помер від отриманих поранень у військовому госпіталі. До останніх хвилин життя він залишився вірним рідній Україні та військовій присязі, залишився Людиною честі…
Прошу Вас присвоїти звання Героя України та нагородити Орденом "Золота Зірка", навідника танкового батальйону, військової частини А1815 першої танкової бригади 2 танкового батальйона, 5 танкової роти, старшого солдата Алексійчука ЄвгенІя Олександровича.
Євгеній Алексійчук народився 25 квітня 2001 року в місті Шостка. Закінчив Воронізьку загальноосвітню школу ім. П.О. Куліша, в дитинстві та юності захоплювався спортом. З дитинства Євгеній прагнув стати військовим, тому після здобуття середньої освіти вступив до Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Юнак любив і поважав свою родину, цінував своїх батьків і був прикладом для молодших братів.
«Веселий, товариський, завзятий, чесний, відповідальний», – такими словами згадують чоловіка його родичі.
Він мріяв створити міцну та велику сім’ю з коханою дівчиною, мати донечку та великий, затишний дім… Але на першому місті в житті Євгенія завжди була вірність Батьківщині та військовий обов’язок.
До повномасштабного вторгнення росіян він боронив незалежність України в зоні ООС. Улюбленим виразом при спілкуванні з родиною була фраза: «Прорвемся, мамо, обов’язково!». Бойові побратими стали для нього важливою частиною життя, його фронтової сім’єю. Здібного та працьовитому юнаку пропонували продовжити своє військове навчання, але він обрав бойове братерство. За блискучі досягнення був відзначений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», нагороджений відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест», почесними грамотами.
24 лютого 2022 року чоловік зустрів на військовій службі, за цей час побував на найгарячіших ділянках фронту. 16 грудня цього року навідник танкового взводу танкового батальйону Алексійчук Євгеній Олександрович помер від отриманих поранень у військовому госпіталі. До останніх хвилин життя він залишився вірним рідній Україні та військовій присязі, залишився Людиною честі…
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сімонова Анастасія Ігорівна
29 березня 2024
2.
Карпюк Олеся Валентинівна
29 березня 2024
3.
Гловацька Аліна Миколаївна
29 березня 2024
4.
Мостова Ксенія Ярославівна
29 березня 2024
5.
Вербецька Світлана Миколаївна
29 березня 2024
6.
Жало Софія Володимирівна
29 березня 2024
7.
Чайченко Павло Альфредович
29 березня 2024
8.
Іванов Сергій Сергійович
29 березня 2024
9.
Ковальчук Валентина Миколаївна
29 березня 2024
10.
Козиненко Тетяна Олександрівна
29 березня 2024
11.
Кисільчук Іванна Василівна
28 березня 2024
12.
Маслійчук Мирослава Василівна
28 березня 2024
13.
Яконюк Вікторія Миколаївна
28 березня 2024
14.
Клімов Олександр Миколайович
28 березня 2024
15.
Кравчук Наталія Миколаївна
28 березня 2024
16.
Рижук Олена Петрівна
28 березня 2024
17.
Милиця Ярослав Петрович
28 березня 2024
18.
Бучинська Ірина Русланівна
28 березня 2024
19.
Ковальчук Владислава Володимирівна
28 березня 2024
20.
Полівода Марія Миколаївна
28 березня 2024
21.
Сакевич Дар'я Петрівна
28 березня 2024
22.
Крупак Світлана Іванівна
28 березня 2024
23.
Матвієнко Лариса Василівна
28 березня 2024
24.
Дорощук Євген Михайлович
28 березня 2024
25.
Купець Валерія В'ячеславівна
28 березня 2024
26.
Кравцов Сергій Вікторович
28 березня 2024
27.
Ковч Анна Віталіївна
28 березня 2024
28.
Демкова Лілія Петрівна
28 березня 2024
29.
Пясецька Юлія Петрівна
28 березня 2024
30.
Милиця Марія Петрівна
28 березня 2024