Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) , моєму чоловікові Малигіну Костянтину Сергійовичу, молодшому сержанту, командиру третього стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти вч А7400. Який добровільно пішов захищати Країну від агрессора і був прийнятий до ТРО м. Харків 18.03.2022 року, і який загинув 12 травня 2023 року в с.Оріхово Бахмутського району Донецької області , виявивши стійкість і мужність, під час виконання бойового завдання при виконанні службових обовʼязків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України!

Шановний пане Президетне! Звертаємось до Вас з проханням присвоїти звання "Героя України" (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини молодшому сержанту, командиру третього стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти вч А7400, Малигіну Костянтину Сергійовичу. З початку повномаштабного вторгнення Костянтин у складі волонтерської групи займався евакуацією мирних мешканців з м. Харкова, Куп'янська, Чугуєва. Розвозив гуманітарну допомогу тим, хто не мав змоги виїхати. Але завжди казав, що взмозі зробити більше, тому в березні 2022 року добровільно вступив до лав територіальної оборони міста Харків. Приймав участь в обороні м. Харків, має нагороду пам'ятною медаллю "За оборону міста-героя Харків", а також почесну відзнаку 127 окремої бригади територіальної оборони 3-го ступеня. 14.09.2022 року отримав перше поранення в районі нп. Великі Проходи Харквівської області, але після реабілітації разом зі своєю бригадаю відправився захищати кордони Країни в Бахмутський район Донецької області. 02.03.2023 року моєму чоловікові було присвоєно первинне військове звання сержантського і старшинського складу "Молодший Сержант". 16.03.2023 року отримав друге поранення та після реабілітації повернувся у розпорядження своєго підрозділу на Бахмутському напрямку.
Костянтин завжди був відповідальним, був справжнім лідером. Під час відвійни особливо гостро відчував відповідальність за захист своєї родини, свого міста. Був людиною на яку завжди можна покластися, тож під час реабілітації завжди поспішав повернутися до побратимів, які на нього розраховували. Був людиною віруючою, завжди намагався підняти бойовий друг серед своїх побратимів, а також поважав та підтримував рішення командування. Маючи однорічну доньку казав, що хоче, щоб наші діти жили на нашій вільній землі.
12.05.2023 року по близу околиці населеного пункту Оріхово-Василівка, Бахмутського району Донецької області очолив штурмову групу, яка виїхала на БМП-2 для знищення противника. Основним завданням було зайняти та зачистити першу лінію оборони противника. На під'їзді до місця розгортання в БМП-2 було пряме попадання ворожого протитанкового снаряду. Мій чоловік загинув.
Згідно указу Президента України 579/2023 мого чоловіка нагороджено орденом "За Мужність" 3-го ступеня (посмертно), але я вважаю, що саме такі люди, як мій чоловік гідні ще й носити звання "Герой України"
Тому я, жінка Малигіна Костянтина Сергійовича, Малигіна Юлія Анатоліївна та усі, хто знав мого чоловіка просимо Вас, пане Президенте, присвоїти моєму чоловікові, який віддав своє життя за вільне майбутнє кожного українця, звання "Героя України" посмертно.