Шановний президенте! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військослужбовцю Національної Гвардії України Янець Сергію Володимировичу 20.08.1976р.н м.Київ

Я Оксана Янець, дружина полеглого Захисника України з Рівненщини, військовослужбовця Національної Гвардії України старшого солдата Сергія Янець позивний «Чумак», разом з донькою Анастасією. Просимо вас підтримати петицію про присвоєння моєму Коханому чоловіку, та люблячому Батьку, почесне звання Герой України (посмертно).
Сергій Янець народився в містечку Корець, що на Рівненщині. Проживав зі своєю сім'єю в м.Києві. Саме з цього міста Сергій почав свій шлях боротьби за Україну. Спочатку брав участь в Революції Гідності у 2013 р., а коли у 2014 році російські війська вторглись в Україну зі сходу, став добровольцем: вступив до лав першого батальйону Національної Гвардії (якому пізніше присвоїли ім’я генерал-майора С. Кульчицького).
Не стояв осторонь був один з тих, найперших. З друзями які були на Майдані вирушили на схід. Говорив: «Хто як не я, повинен бути там, боронити вас і нашу неньку Україну».
Коли 24 лютого 2022 почалось повномасштабне вторгнення, наш тато знову пішов до своїх побратимів в батальйон ім. Кульчицького захищати нас всіх й вигризати з орківських лап нашу свободу, нашу рідну українську мову та релігію. За наш код нації за те, щоб ми вільно могли одягати наш український традиційний вишитий одяг. Щоб не боячись ми носили наш український герб та наші прапори синьо-жовтий та червоно-чорний. Не боячись в Донецьку, Луганську, Києві чи Сімферополі сказати: «Так, я Українець (Українка)».
Мій чоловік, старший солдат Сергій Янець «Чумак» 20.08.1976 року народження. Він назавжди лишився для нас молодим, йому назавжди лишається 46. Загинув під час виконання бойового завдання в тому злощасному Серебрянському лісі під Кремінною, що на Луганщині. Сергій був стрільцем-зенітником. Під час мінометного обстрілу один з снарядів потрапив в бліндаж. Смерть була миттєвою.
Любив історію та з друзями які потім стали побратимами, брали участь в реконструкціях, знімався в масовці у документальних фільмах про Українську Повстанську Армію. Відтворювали події часів боротьби проти сталінського фашистського радянського російського режиму. Сергій був справжнім патріотом своєї держави, незламної неньки України! Він знімався у фільмах і переживав ті часи. Крізь нього проходила та аура, тих подій боротьби за все українське. Сергій близько до серця сприймав біль який несе народ України протягом її тривалої історії, особливо біль який принесла радянська влада за час окупації України!
27 грудня 2022 року. Прийшла страшна звістка: «Ваш чоловік, на жаль, загинув.» Він заплатив страшну ціну своїм життям в боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Ми не маємо права ніколи забувати наших Загиблих Захисників України, які віддали своє життя, щоб ми жили під мирним небом спокійно.