№22/213914-еп
Петиція про присвоєння звання Герой України (посмертно) Пінчук Ігореві Ігоровичу 06.11.1972 р.н., молодшому сержанту, командиру гранатометного відділу вогневої підтримки 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальону військової частини А4355, який героїчно загинув під час тривалого та запеклого бою 23.06.2023 в місті Бахмут, Бахмутського району Донецької області, смерть пов'язана з захистом Батьківщини.
Автор (ініціатор): Грикун Марія Ігорівна
Дата оприлюднення: 25 грудня 2023
Пінчук Ігор Ігорович був справжнім патріотом України і за свої 50 років не одноразово доводив це ділом.
Ще в 2015 році пішов захищати Україну на нашому сході, ставши учасником АТО. У складі 34 ОМПБ "Батьківщина", був нагороджений:
Почесною відзнакою "За оборону Зайцевого" та відзнакою "За заслуги".
А в 2022 році під час повномаштабного вторгнення знову взяв зборою до рук та став на захист батьківщини у складі 77 ДШВ.
За час військової служби зарекомендував себе як хоробрий воїн. Був прикладом відданості військовій службі та народу України.
Побратими згадують, що Він неодноразово захищав їх від смерті, від біди і навіть від голоду, і продовжують називати його батьком.
Після проходження підготовки в 2023 році Він знову відправився на схід України, де продовжував, ризикуючи власним життям, обороняти нас від нещадного ворога, в березні 2023 потрапив в шпиталь, але навіть не думав про те, аби піти зі служби, постійно повторюючи, що хлопців не залишить.
Але 23 червня 2023 року в місті Бахмут (колишньому Артемівську, який Він обороняв ще в 2015 році) його життя обірвалося. Пінчук Ігор Ігорович отримав поранення, не сумісне з життям. Його серце мужньо трималося декілька годин, але нажаль зупинилося.
У Пінчука Ігоря Ігоровича залишилися дружина Світлана, син Олександр, дочка Марія та рідні люди, які наврядчи зможуть колись прийняти таку важку втрату. В пам'яті назавжди закарбувався травень 2023 року, його остання відпустка, день коли ми вкотре проводжали його на фронт і його слова "Скоро додому, всіх переможемо і додому". Він завжди тримав своє слово, стримав і зараз, тато повернувся зовсім скоро, повернувся на щиті і продовжує захищати нас з неба.
Сім'я загиблого Героя звертається до Вас, Шановний Пане Президенте, з проханням нагородити Пінчук Ігоря Ігоровича найвищою нагородою, званням Героя України посмертно.
Слава Україні, Герою Слава.
Навіки Слава і Вічна Пам'ять.
Ще в 2015 році пішов захищати Україну на нашому сході, ставши учасником АТО. У складі 34 ОМПБ "Батьківщина", був нагороджений:
Почесною відзнакою "За оборону Зайцевого" та відзнакою "За заслуги".
А в 2022 році під час повномаштабного вторгнення знову взяв зборою до рук та став на захист батьківщини у складі 77 ДШВ.
За час військової служби зарекомендував себе як хоробрий воїн. Був прикладом відданості військовій службі та народу України.
Побратими згадують, що Він неодноразово захищав їх від смерті, від біди і навіть від голоду, і продовжують називати його батьком.
Після проходження підготовки в 2023 році Він знову відправився на схід України, де продовжував, ризикуючи власним життям, обороняти нас від нещадного ворога, в березні 2023 потрапив в шпиталь, але навіть не думав про те, аби піти зі служби, постійно повторюючи, що хлопців не залишить.
Але 23 червня 2023 року в місті Бахмут (колишньому Артемівську, який Він обороняв ще в 2015 році) його життя обірвалося. Пінчук Ігор Ігорович отримав поранення, не сумісне з життям. Його серце мужньо трималося декілька годин, але нажаль зупинилося.
У Пінчука Ігоря Ігоровича залишилися дружина Світлана, син Олександр, дочка Марія та рідні люди, які наврядчи зможуть колись прийняти таку важку втрату. В пам'яті назавжди закарбувався травень 2023 року, його остання відпустка, день коли ми вкотре проводжали його на фронт і його слова "Скоро додому, всіх переможемо і додому". Він завжди тримав своє слово, стримав і зараз, тато повернувся зовсім скоро, повернувся на щиті і продовжує захищати нас з неба.
Сім'я загиблого Героя звертається до Вас, Шановний Пане Президенте, з проханням нагородити Пінчук Ігоря Ігоровича найвищою нагородою, званням Героя України посмертно.
Слава Україні, Герою Слава.
Навіки Слава і Вічна Пам'ять.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Лобур Олена Василівна
21 лютого 2024
2.
Парфелюк Ірина Дмитрівна
21 лютого 2024
3.
Бендій Мар'яна Олександрівна
21 лютого 2024
4.
Подолець Вікторія Ярославівна
21 лютого 2024
5.
Ковальчук Ольга Василівна
21 лютого 2024
6.
Кринична Єлизавета Олександрівна
21 лютого 2024
7.
Сем'янівська Ольга Олегівна
21 лютого 2024
8.
Гуменюк Уляна Тарасівна
21 лютого 2024
9.
Лінчак Наталія Володимирівна
21 лютого 2024
10.
Парамуд Андріана Михайлівна
20 лютого 2024
11.
Киць Ірина Леонтіївна
20 лютого 2024
12.
Кузьменко Світлана Сергіївна
20 лютого 2024
13.
Боган Ярослав Геннадійович
20 лютого 2024
14.
Ставнича Наталія Петрівна
20 лютого 2024
15.
Левицька Олена Ігорівна
20 лютого 2024
16.
Колос Юрій Олександрович
20 лютого 2024
17.
Грузевич Настя Володимирівна
20 лютого 2024
18.
Прокопчук Ірина Василівна
20 лютого 2024
19.
Непийвода Таїсія Юріївна
20 лютого 2024
20.
Шелепінська Андріана Володимирівна
20 лютого 2024
21.
Воронецька Діана Анатоліївна
20 лютого 2024
22.
Блажко Ангеліна Романівна
20 лютого 2024
23.
Невиник Павло Володимирович
20 лютого 2024
24.
Ах-Їк Катерина Василівна
20 лютого 2024
25.
Запроводнюк Юлія Олегівна
20 лютого 2024
26.
Забродська Анна Володимирівна
20 лютого 2024
27.
Новак Тетяна Сергіївна
20 лютого 2024
28.
Смолюк Денис Сергійович
20 лютого 2024
29.
Осіпов Микола Миколайович
20 лютого 2024
30.
Білан Анастасія Миколаївна
20 лютого 2024