Прохання розглянути петицію на присвоєння почесного звання Героя України ( посмертно) Удовицькому Геннадію Івановичу

Вельмишановний Пане Президенте!

Я , Громова Дарія Геннадіївна, донька загиблого старшого сержанта Удовицького Геннадія Івановича 1.05.1973р.н.

Прошу Вас розглянути електронну петицію та присвоїти почесне звання Героя України ( посмертно).

Безумовно, КОЖЕН військовослужбовець, який загинув на цій війні ,заслуговує на найвищу нагороду .

Тато ,любив Україну та був її патріотом !

Ще з часів майдану, ми не могли втримати його вдома. Він не міг терпіти того беззаконня,яке дозволяла собі тодішня влада .
З початком АТО ,з 2014го року , обходив багато інстанцій ,щоб його взяли добровольцем( в свій час не проходив службу,і був списаний, як то кажуть ),але мав таке сильне бажання ,що не давав спокою нікому в селі , районі, області.
Допоки , не створили , окремий 55й автомобільний батальйон "Чорний Ліс ". В якому він,з 2014го по 2018рік, служив на посаді водія.
Було важко, небезпечно ,як і всім( і забезпечення возили ,без освітлення та з повними прицепами боєприпасів на нуль . І тіла та залишки вивозили , Уралами під обстрілами, після котла ).

З початком повномасштабного вторгнення звичайно ж,о 6й ранку ,з речами стояв біля військомату,записали в тероборону(бо місць в першій партії,для бажаючих йти на нуль-не було )

З травня 2022року був в складі ,57ї бригади ( А 1736).

З червня направлений виконувати завдання в луганській області( Устинівка,Тошківка), на посаді командира 3 відділення 3го взводу 2ї стрілецької роти 1го стрілецького батальйону. Вийшли з втратами,та травмованими ,з оточення.

З липня в складі 57ї бригади 42бат А4472
Старший сержант Удовицький Геннадій Іванович, був на посаді навідник 2го механізованого відділення 3го механізованого взводу 3ї механізованої роти.

Брав безпосередню активну участь в бойових діях з відсічі та захисті територіальної цілісності України, в Херсонський області. В населених пунктах Безіменне, Сухий Ставок,Андріївка ... Проривали першу лінію оборони .
Він так радів ,щиро, коли йому видали американський, новісінький кулемет. Хоча ми всі знали можливі наслідки , так як такою зброєю
і на такій посаді ,необхідно працювати, і по замовчуванню бути мішенню.
Але мій тато , він таким і був ,добрим, щирим, мужнім та хоробрим. Думав лише про інших.
Він так щиро радів ,що не дивлячись на великі втрати в перші дні контрнаступу , вони все таки змогли пробитись.
Було дуже тяжко, але він не відмовлявся іти на вірну смерть , тому що вже є сім'я і онуки ,пожив як то кажуть, а інші хлопці- молоді ,їм ще жити.
Тато завжди повчав побратимів, як і що НЕ РОБИТИ,брав відповідальність на себе, знаходив різні можливості щоб покращити умови ( для побратимів і просто людей ), захищав справедливість ( навіть за кусок масла, міг штаб "перевернути" ,якщо бачив що там щось "приховують ").Він стільки "відпусток" і можливостей побути дома хоч 2ночі ,втратив. Всіх побратимів намагався відправити до рідних,щоб побачитися, але жертвуючи своїми.

Загинув 13го вересня 2022року ,при наступі в напрямку н.п Брусницьке та н.п Іщенка, в наслідок обстрілів артилерії противника та безпосередньо зіткнення з противником отримавши поранення не сумісні з життям.
Знаючи що вони в "мішку " ,все ж,не відступали і намагались пробитись далі.
В останній бій,пішли колоною бойових машин і десанту. В першій їхав тато з командиром ,коли колона наблизилась до рубежу ,з лісових посадок попереду і зліва ,противник відкрив вогонь. Колона розвернулася і вступила в бій. Під час бою були піддані обстрілу з танків ,артилерії ,мінометів стрілецької зброї . Одним із снарядів було підбито першу "беху" ,де тато загинув ( з травмами черевної порожнини.) Зі слів свідків ,було влучання танка ,удар прийшовся повністю на лівий бік тата. При цьому його "припечатало " до заднього люка ,завдяки чому тіло змогли знайти і забрати.
До 17го вересня в нас не було з ним звязку( розуміючи обставини ,чекали та вірили). Допоки не прийшло сповіщення.

Він великий приклад самопожертви заради інших. Таких як тато був,рідко зустрінеш в наш час. Людина з великої літери.
Він віддавав все до останнього ,не задумуючись про себе.

Удовицький Геннадій Іванович заслуговує на присвоєння почесного звання "Героя України "(посмертно).
Він так намагався, з власної волі ,захищати Україну і її людей.
Нажаль, війна забрала його життя раніше, ніж настала Перемога.