Я, Ільків Вікторія Андріївна, прошу присвоїти почесне звання героя України (посмертно) моєму батькові, Ільківу Андрію Тарасовичу,який загинув при виконанні бойового завдання по здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі н.п. Новодарівка , Пологівського району, Запорізької області.
Мій батько з початку повномасштабної війни, не роздумуючи, став на захист рідної країни. Тато був гідним громадянином України. Він любив свою державу, до останнього подиху захищав Батьківщину та міцно тримав позиції.
Нагороджений відзнакою «За бойову звитягу».
Нагороджений медаллю «Незламним Героям російсько-української війни».
Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
«Андрій був завжди життєрадісним та відкритим, дуже хотів повернутися додому, до своєї сімʼї, а найголовніше - до своєї єдиної красуні - донечки, якою завжди гордився, мріяв про краще життя після перемоги у нашій вільній, мирній країні. В нього були грандіозні плани на життя,та, нажаль, проклята війна все перекреслила...», - староста села Людмила Станчук.
«Він був справжнім, незламним, безсмертним воїном. Завжди всім допомагав, ніколи не шукав легких доріг. Нам дуже не вистачає Тарасовича, його підтримки, контролю, почуття гумору. Я завжди буду тебе пам’ятати, брате! Честь і слава тобі! Спочивай з Богом! До зустрічі!», - розповідає побратим .
Батько ніколи не скаржився. Коли телефонували рідні чи друзі, казав, що в нього все добре і йому нічого не потрібно. Не хотів, щоб за нього хвилювалися.
Вічна пам'ять та слава усім,хто віддав найцінніше - своє життя!
Слава Україні!Героям Слава!
Мій батько заслуговує на найвищу державну нагороду - ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)