Присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержантові Горі Андрію Івановичу

Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) мужньому захиснику нашої Вітчизни, молодшому сержантові 5 Київської штурмової бригади групи спеціальної розвідки (в/ч А 4010) Горі Андрію Івановичу, позивні "Вій", "Горинич", 26.04.1999 р.н., який загинув 05.11.2023 року під час виконання завдання в районі села Кліщіївка в наслідок мінометного обстрілу.
Гора Андрій народився 26.04.1999 року у місті Вінниця. Після закінчення школи вступив до Кам'янець- Подільського університету, мріяв стати реабілітологом. Із майбутньою дружиною познайомилися, будучи студентами. Одружилися. Народилася донечка. Після закінчення вузу Андрій поїхав на роботу за кордон. Повернувся на початку 2022 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України кілька разів намагався добровольцем піти на фронт, але відсутність військового досвіду (в армії не служив, військової кафедри не мав) та дворічна дитина, тоді, наприкінці лютого 2022 року стали причиною відмови. У лютому 2023 року таки підписав контракт. На усі аргументи і благання мами, дружини не йти на війну була одна відповідь: ''Як я, мамо, потім хлопцям буду дивитись в очі?Як я дитині своїй буду дивитись в очі, вона ж спитає, де я був?" Проходив навчання у Великобританії. Служив на Донецькому напрямку у 5 штурмовій бригаді у групі розвідки та евакуації. За пів року - десятки бойових завдань, 5 контузій, 1 поранення. Влітку після блискуче виконаного завдання в одному із звернень про Гору Андрія згадували Ви, пане президенте, восени отримав грамоту, іменний подарунок та грошову винагороду від командувача сухопутними військами генерала О. Сирського, за успішно виконаний штурм був представлений до нагороди ''Золотий хрест''. За кілька місяців, не маючи жодного військового досвіду, став спочатку старшим солдатом, згодом - молодшим сержантом, виконував обов'язки старшого сержанта штурмової групи.
13 грудня побратими привезли додому нагрудний знак ''Золотий хрест'' та іменний медальйон від командира бригади.
Андрій не посоромив своє козацьке прізвище, залишився вірним військовій присязі і своєму народові. Такі хлопці - гордість України.
Саме вони найбільше заслуговують жити ''на оновленій землі'', бо не сховалися, не злякалися, не втекли. Тепер захищатиме своїх найрідніших із високого мудрого неба, залишившись навіки у пам'яті рідних, друзів, побратимів веселим, щирим, простим, справжнім. Андрій не терпів фальші і несправедливості, був надійною опорою мамі, люблячим татусем для донечки.
У Андрія залишилися батьки (він був єдиним сином у сім"ї), молода дружина і маленька доня.
Пане Президенте, від імені родини, друзів, побратимів прошу підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) молодшому сержантові Горі Андрію Івановичу. За свободу і незалежність України Андрій віддав найцінніше - своє молоде життя. Прийнято завершувати подібні звернення словами, що герої не вмирають. Порушу традицію. Вмирають. Їх убиває ворог. Але обов"язок тих, хто залишився, пам"ятати про жертовний подвиг кожного героя і робити усе можливе задля перемоги. Слава Україні! Героям слава!