Шановний пане Президенте!
Я, Голиш Оксана Василівна, дружина загиблого військовослужбовця Збройних сил України Голиш Андрія Степановича, 1977р.н., старшого сержанта першого стрілецького батальйону, першої роти, першого взводу військової частини А0998, 24 бригади імені короля Данила, прошу Вас, розглянути петицію щодо «Присвоєння почесного звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ» (посмертно).
З 27 лютого 2022 року Голиш Андрій Степанович вступив до лав Збройних сил України та стояв на захисті нашої Батьківщини. З початку червня на бойових завданнях біля Лисичанську, пізніше біля Спірного, незважаючи на те, що рота була сильно розбитою ворогом, Андрій завжди знаходив потрібні слова та підхід до побратимів свого взводу для підняття бойового духу та моральної підтримки. Завдяки його вмінню згуртувати усіх та запобігти паніки, позиції не здавали та мужньо тримали їх до останнього. Важливим об’єктом була дорога на Бахмут, на яку вони не давали ворогу зайти.
Після доокомплектації, знову пішли на бойові позиції в Херсонську область. Виконуючи чергове бойове завдання, мій чоловік, 14 вересня 2022 року загинув, отримавши тяжкі поранення не сумісні з життям.
Він був сильною, усміхненою та доброю людиною, люблячим чоловіком, батьком двох синів, та хорошим сином, надійним другом та побратимом! Ніколи не жалівся на обставини в яких перебував!
Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі та не склав зброю, захищаючи нашу Україну, право на наше з Вами безпечне життя, він віддав своє! Пожертвував собою заради Перемоги, за нашу свободу!
Мій обов’язок, як дружини, зробити так, щоб наші сини та майбутнє покоління пам’ятали про героїчні вчинки мого чоловіка! Ця петиція лише мала частина того, що можна було б сказати про нього.
Прошу Вас, шановний пане Президенте, розглянути та підписати цю петицію та присвоїти Голишу Андрію Степановичу найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Вічна пам'ять та шана всім ГЕРОЯМ, хто віддав своє життя за наше майбутнє!Слава Україні! Герої не вмирають!